Життя красивим було в ті години,
Коли відчув я рук твоїх тепло,
Коли відчув, як кров по венам хлине,
Коли кохання душу пройняло.
Коли слова в розмові не потрібні.
Коли я слухав у твоїх думках,
Що ми з тобою дзеркально подібні,
Що обидвоє подолаєм страх.
Я молодий не знаючи провини,
Із часом біль важку тобі приніс,
Не рахував щасливі ті години,
Чим більше слів, тим далі в чорний ліс.
І ось моментом обірвалось щастя,
Душа твоя не витримала гніт,
І лиш у спогадах відлуння – Настя,
Пробіг між нами дикий, чорний кіт.
Нехай дорога встелиться барвінком
І буде рівна до кінця життя,
Нехай проб’ється яскравим відтінком
Моє душевне, чисте каяття.
Нехай серденько переповнить щастя,
Кохання щоб постукало тобі,
А я, на однині, згадаю тихо – Настя
І в мить приємно зробиться мені.