Я відчуваю подих твій легкий,
Тебе чекаю у вісні і наяву,
нЕ перешкода ухил нам стрімкий,
Без тебе знов я просто не живу.
Емблема пристрасті що нас в ту ніч звела,
Залишила тавро в моїй душі,
Не можу в голос проронить слова,
А виливаю все в вірші.
Холодна ніч блистить в моїх очах,
Оскал звіриний, як не поруч ти,
Де заховати невгамований жах?
Жах лиш від думки, що не зможу вже тебе знайти…
Упав би на коліна й обійняв,
Кришталь чи зірку? – все до твоїх ніг,
О, як же сильно я цього чекав!
Жадана дівчина ступає на поріг.
Ніяких слів із вуст, ніяких слів…
У світлу ніч, бокал вина,
На небі погляд, того, хто нас звів,
І лиш ця мить, вона у нас одна…
Читаючи брошуру наших мрій,
В ній фразу відшукав: "Не відпускай!!!!"
Сьогодні, завтра-будь лиш тільки мій!!!!
В останню мить… Кричала ти: "Кохай!!!"
Останній крик лунав в твоїй душі,
Єдиного сказати не зумів,
Мовчу і виливаю все в вірші,
Утримався, хоч цього не хотів…
Сьогодні ти сама п'єш зранку чай…
Нагадує про мене лиш та мить,
І розійшлись з тобою ми на вік, та в серці іскра жару ще горить……