Городній світ, як рай на землі.
Городній світ - живий і багатий:
Вийдеш із двору за хату -
Як Дунай! цвітуть картоплі.
Синювато-рожеві дрібні пелюстки,
Джмелі і бджоли люблять до них літати.
На город стежкою вийдуть мама і тато -
Котро́мусь пригорнешся до руки.
Разом пі́демо на грядки -
У густому гудині огірки шукати:
На молодих огірках - колючки,
І листки, як коров`ячі язики, деркуваті:
-Подереш голі литки -
Будеш знати...
На грядках розкошують квітки,
Мамі мало тих, що при хаті:
Космини цвітуть пелехаті,
Матіола, настурція, паністки́...
Ще й несіяна квітка якась розцвіла,
Голівкою мудро кивала.
На медовій чашечці непорушна бджола,
Мабуть, стомилась і спала.
Я тихенько підкралася, підійшла,
Подих затамувала:
Квітка бджолу колихала -
Спала бджола.
Я про смерть нічого не знала,
Надто була мала.
А мама до тата сказала:
- Як ГАРНО вмерла бджола...
Безіменна квітка на грядках цвіла,
Голівкою мудро кивала,
На золотій чашечці бурштино́ва бджола,
Мабуть, стомилась і спала.
люба Мирославо, дякую Вам за щирі почуття і слова, а ще за те, що завдяки Вам і я відвідала ці мої прекрасні світи))) для мене вони живі і прекрасні завжди - дякую Вам
мені тепер рідко щось хочеться читати, все якесь не те, що просить серце. Але ваші вірші якщось витончено-прекрасно-цілюще.не перестаю дивуватися образам.
цей вірш прийшов до мене років 35 тому, радію за нього, ну і за себе трошки, а Вам дякую сердечно 
