Черепахою тягнеться час,
Серце в кавову гущу стрибає,
Скільки часу залишилось в нас
Лиш годинник ненависний знає.
Лий вино, розмовляй крадькома,
Ховай очі в кремезних долонях,
Хай тремтить бутафорна сльоза,
Хай пульсують вени на скронях.
Ніжна музика хміль добавляє
В коктейль слів, що так стрімко п’янить,
Краще в джазі у такт серцедзвонам
Зазнімкуєм у пам'ять цю мить.
Не потрібні ні розпач, ні втіха,
Не потрібно пірнати у біль,
Розминемось в цім світі навіки,
Хай не точить цвіт спогадів міль.
розкішні метафори
особливо сподобалось "Серце в кавову гущу стрибає"
Вікторія Гончарова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Мені дуже приємно читати такий відгук, вірш описує реальні стосунки небайдужих мені людей...віршем наче заглянула в майбутнє, через деякий час саме так у них все і склалось...дуже сумно, але правдиво
