я створила тебе по своїй невидимій подобі
і тому неодмінно колись прожену з думок
наче з едему.
тоді ти почнеш соромитись своїх віршів,
поспішно прикривати їх дивними мелодіями
і твій сором наспівуватимуть п'яні підлітки
десь в смердючих забігайлівках.
та я створила тебе по своїй скляній подобі,
розбитій і склеєній небесною ізолентою,-
відтак нехтую обітницями і пробачаю пісні.
заспівай мені колискову про слухняне ягня,
згадуючи письмовий стіл у моєму тісному едемі
і ті листи, що світились своєю безсловесністю.
ти так хотів писати молитви під музику,
дякувати своєму творцеві та прославляти його,
але ж я тебе створила по своїй невидимій подобі
десь в раю черепної коробки...
(важко бути богом)
Вона створила когось у своїй філіжанці,
Змішавши кілька порожнин яремних вен,
додавши відчуттів з дендритів і залила вязкою цитоплазмою ...
ГістоЛогічно все було невірно, але їй так хотілось...
Вона зробила один ковток.. і відчула, що він протік по капілярам...
Їм стало тісно в одному тілі, і вони перетекли за законом осмосу в інший вимір... Часу.. Простору.. що існував вже давно у її черепній очеревені... чи то.. очеревині черепа..
вони тепер голоянголи..є такий підвид..безшкірно-безскелетно шалених.
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вот смотри, ты использовала общий культурный код, в данном случае библейский, - и потому твои субъективные лирические нотки на общем фоне стали твоим индивидуальным, неповторимым лицом, которое интересно рассматривать, вглядываться в глаза и оттенки глубоких душевных переживаний.
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зараз розлечусь на тисячу метеликів
правда я дещо сумнівалась щодо вірша... думала, що трохи самовпевнено все в ньому, але він є...
дякую
а мені як приємно врешті це "чути"
