Чи знаєш ти, про що шумлять ліси,
коли над ними вітер гонить хмари
і свище, наче рве струну гітари,
а потім тихне в купелі роси?
І скрізь мов чари…
Чи знаєш ти, про що ліси мовчать,
коли ранкові зорі догоряють
й ромашки ясноокі заглядають
у душу снів, де горде лелеча
у синь злітає?
Чи знаєш ти, які в лісів думки,
коли листок тремтить у павутинні,
волошка позіхає синя-синя,
а пшениці співають їй казки
немов дитині?
Чи знаєш ти, про що шумлять ліси?
Про що співають, чим живуть, сміються?
Як в неба далеч душі їхні рвуться,
а потім тихнуть… й в купелі роси
серця їх б’ються…
... там і пізній Тичина відпочиває
Така природа! Вірш просто співається
Olechka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо чесно я вже давно не читала ранні твори Тичини і не знала, що він писав в такому стилі, якось само по собі написалося так...
Дякую тобі щиро! приємно, що читаєш Дякую ще раз!
... там і пізній Тичина відпочиває 
