Лоскотунчики на губках
польовими маками,
Я тебе, мою голубку,
запашними злаками
огорну у полі чистім
серед жита спілого,
прикрашатиму намистом
ніжність тіла милого.
Поцілунками палкими,
дотиками ніжності,
тими маками п'янкими,
віщунами пишності
почуттів моїх нестримних,
що в тобі купаються,
тих ночей, світанків дивних,
що в житах стрічаються, -
все вплету в твоє волосся:
ніжність - поцілунками,
краплями - холодні роси,
радість - візерунками.
Пригорну верхівку неба
над житами спілими,
все, чого тобі так треба,
пред очима милими
намалюю кольорами
із світанків зібраних,
і розвію над житами
нами палко зім'ятих.
Лоскотунчиками в тілі
вплетені до краю
Ті жита, так серцю милі,
де тебе стрічаю.
Ох, і віршик... Не віршик, а спражнісінька насолода. Картинку уявила - м-м-м... Мрія! 
Розумничок!
