Я т́ак хотів побути ще з тобою,
я так хотів поринути у щирість.
На щастя, осінь виявила милість
холодною похмурою добою -
кружляє листя вихором у танці,
горять вогнем осінні пізні квіти,
продовжується ще гаряче літо
в розмовах, у листах і у мовчанці.
Я так хотів затримати цю осінь,
я так хотів. І ми неначе діти
даруємо елегії і квіти,
і бігаємо, радісні і босі.
Я так хотів побути ще з тобою
в гостях, в дорозі, вдома і усюди.
Сплітаються думки, вже осінь буде,
злітає листя жовтою журбою.
я б цей вірш у "вибране" забрала, якби він на катрени був поділений Такий стиль написання, з такою римою, навіть цього потребує... та... на все воля автора...
berest відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєте, ну катрени там є. Тільки з деяких пір у багатьох віршах я не залишаю пустих строчок, коли мені здається, що так краще відобразиться задумане