завів тато собі псів,
комуфляж на них одів
і теперка на майданах,
ніби інопланетяни,
ті з щитами й палицями
демонстрантів, як мурами,
від родини відділили.
хто пручався - відлупили
чи забрали в каталажку,
з татом сперечатись важко!
он вже кицька занявчала -
то її ті аксакали
враз в вольєр пустий загнали
і тепер не то що сало -
хліб пісний гризе сердешна.
воно можна би конєшно
та життя дорожче волі,
а ті пси не знають болю.
бо то справжні вовкодави,
хоч вовків у нас не стало.
цебто є - в овечих шкурах
та стоять ті псячі мури
поміж татом і народом
й називаються - свобода!
