Та ніч була холодна і густа...
Немов курай котились небом зорі...
А я шукав в своїй уяві хворій,
Твої терпкі,як дикий мед вуста.
Торкався ніжно пальчиків твоїх,
Перебирав їх мовчки,мов намисто..
І душу відчував,таку ж вогнисту,
Як запальний,і безтурботний сміх.
І шепотів із вітром в унісон,
Своє"люблю"знов наче заклинання,
Щоб ти в моє повірила кохання,
І дійсністю щоб став нарешті сон.