Доброго дня!Людям,котрі на свій страх та ризик вирішили прочитати твір,що став результатом багатосекундних роздумів над темою:"Чому ми так часто називаємо почуття,що у нас виникають-коханням?".Хоча ні чесно кажучи роздумував над цим набагато довше ніж було сказано раніше,а вся справа у тому,що на шляху вашого вірного письменника постала дилема про яку спробую розповісти у наступних реченнях.Тому влаштовуйтесь зручніше та готуйтесь до виру думок,що за кілька останніх тижнів встигли заполонити розум та серце.Ось вона моя думка,щодо цієї теми:"Зік хай,шановні.Як настрій?Справи?Взагалі життя?Втім не чекаю відповіді і сподіваюсь,що ви нею не забиватимете мій мозок,котрий і без того навантажений "ванільними роздумами",як московська траса автомобілями у час-пік.А причина цього настільки проста та банальна,що якось соромно озвучувати,а хоча всеодно розповім.Адже бувало й гірщі дурниці розповідав,тому читачам,що вже зустрічались із творами написаними раніше не звикати.Хоча не буду мучити звичними вступами,а перейду до суті.Отже я зустрів її.Хоча ні,не зустрів,а познайомився і знаєте,як це буває,що незнаючи про людину майже нічого,вже хочеш бути частиною її життя.Саме так і у мене.Думаю закохався,але зрозумів це пізніше ніж варто та у момент коли зібравшись із думками,хотів розповісти про свої почуття чи принаймні почати діяти у напрямку створенні нашої пари,дізнався,що їде у місце де не зможемо підтримувати звязок.Ні не лякайтесь,цим місцем є село,але розташоване на надто великій відстані,щоб міг провідати та скласти компанію.Але справа навіть не у цьому,а у інакшому.Тобто у почутті,що виникло по-відношенню до цієї дівчини.Звісно ж почав думати,що це кохання,а доречі вам не смішить,що вжив у цьому реченні слово "Звісно ж"?Як на мене це доволі кумедно,адже сучасне суспільство,а особливо молодіжні течії та взагалі "тема закоханого підлітка" змушує вважати коханням,мало не кожен прояв симпатії до протилежної статі і знаєте?Це абсолютно безглуздо,тому що часто не можемо самі розібратись у тому,що почуваємо,тобто яку назву дати цій емоції,але випускаємо із уваги,що часто не обовязково давати певну назву.Часто просто помилившись у словах,котрі повинні були б відобразити душевний стан,абсолютно втрачаємо суть сказаного та зустріємо тільки нерозуміння співрозмовника.Ось зовсім недавно,а точніше сьогодні почав думати чи справді це кохання?Знаєте за цілий день намагань знайти відповідь на це питання так нічого й не зрозумів,а хоча ні.Дещо всетаки дійшло і саме цим хочу поділитись із вами.Зрозумів,що просто хочу бути поряд та розділяти моменти щастя та горя,котрого сподіваюсь не буде,хоча кого ми обманюємо,звісно ж воно буде,але у моменти коли буде несолодко постараюсь допомогти,і знаєте,що найбільше здивувало?Найбільший подив викликало те,що так і не зміг визначити яку саме роль хочу грати у пєсі її життя,а зрозумів,що згоден майже на будь-яку роль,тільки щоб у центрі подій(Це прояв моєї любові до перебуванні у центрі уваги,суто субєктивно).І тепер замість усіх цих романтичних дурниць,просто спробую довести,що гідний довіри та спробую потрапити у її "свиту",а якже романтика,кохання та почуття запитаєте ви,а я відповім дуже просто:"Не забивайте свої голови цією дурнею,а просто слідуйте за покликом серця і як би це не банально звучало,усеодно є правдою".Ось навіть якщо взяти цю ситуацію,як приклад то одразу стає зрозуміло,що очистивши свої думки від звичного пафосу та награності емоцій майже одразу ж зрозумів,що насправді відчуваю.А до цього моменту щиро упевнений був,що це саме кохання.Схоже цього разу не вийшло твору-роздуму із під моєї клавіатури,а скоріше вже щось на зразок,сповіді,а отже спробую принаймні у висновку сказати,щось корисне для уваги тих,хто мав невдачу читати вище сказані рядки.Не будьте наївними дурнями та перед тим як зізнаватись у почуттях подумайте,чи справді саме це відчуваєте?Не питайте поради у інших,а просто виділіть трішки вільного часу на роздуми над даною темою.Не слухайте у цей момент якісь ліричні пісні,а просто перервавши, буденний плин життя, подумайте.Без лишнього пафосу та підготовки,а просто під час поїдання обіду чи сніданку і саме тоді скоріше за все насправді знайдете відповідь на більщість питань щодо істинності почуттів.А хоча всеодно напевно надто вже складно та нечітко озвучив думку,але спробую спростити і напевно вийде,щось на зразок цієї вже сакраментальної фрази:"Перед тим як зізнатись подумайте,чи це зізнання й справді стосується вас.Без зайвого "амурного пилу" що осідає на всьому,зізнайтесь правдиво принаймні самому собі."Здається всетаки зміг перефразувати ту банальну фразу,але є й певний недолік:наприклад слово "зізнання" вживається цілих три рази за два речення,але упевнений зможете пробачити цей дрібний недолік.Втім варто вже закінчувати із цією писаниною.Тому будемо прощатись,але перед цим.Побажаю вам успіху у пошуці справжніх відповідей на свої ж питання,адже інколи буває дуже складно правдиво подивитись на себе та оточуючий світ,але це усвідомлення дуже важливе та сподіваюсь,що зможете знайти силу ,щоб пройти цей шлях до кінця.А мені натомість побажайте удачі у завоюванні уваги моєї "Дульсінеї".Із вами був як завжди,ваш "гідальго" Володимир Прайм.Бувайте.
ID:
285886
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.10.2011 20:40:22
© дата внесення змiн: 12.10.2011 20:40:22
автор: Володимир Прайм
Вкажіть причину вашої скарги
|
