Серце ось так чорніє
Щось у ньому помилково діє
Та час пройде і то помарніє
І мороком зі сторони повіє
Так ця темрява безмежно сіє
Вона росте і не затихає
Рве усе і всіх нікого не вдивляє
Постійно зло мене ковтає
Мої думки моє добро зтискає
Тримає сильно і не відпускає
Питання хібащо якось виникає
Чому усе так і нічого не минає
Кожного ж нас це життя ламає
Всі пропали, мене тоже немає
Серце свої двері завжди замикає
І ніколи вже не відкриває
Воно любов кохання уявляє
В думках щось мене вмовляє
І поступово світ росте і виростає
Сонце здавалось сильніше сяє
Буря у душі моїй у раз вщухає
Усе, нарешті я вдихаю
Я знаю віршом цим утомляю
дурака ізрідка але валяю
Це харить та я ще рота затуляю
Багато що не вимовляю
На якусь мить я ніби гуляю
І це весело знаєш я ще малюю
Зором своїм на когось полюю
Можливо це ти душу твою́
