Доки з гір не спустилась зима
Та доступні іще перевали,
У ЛагИч, де солодка хурма
В кам`яні завітаю квартали.
По хиткому канатнім містку
Я, примруживши очі від страху,
Подолаю щілину гірську
І піду по Шовковому шляху.*
До Кавказу стрімкої гряди
Я прикована поглядом пильним,
Тож мій намір, скажу, - як завжди:
Не такий уже і меркантильний.
Зачаровують звуки струни
На спокійному древньому тарі.
Прагне вражень душа, не хурми -
Є хурма і на нашім базарі.
Б`ється в скелі, мов загнаний птах,
Перестук від гарячого горну.
Я знайомого мідника дах
Відшукаю в міжгір`ї проворно.
Задивлюсь на роботу майстрів -
В їх руках молотки та стамески,
Вгамувавши потуги вітрів,
Вибивають рясні арабески.
Все ж ... плодів я найперше візьму,
Бо у лавці тісній Рашад-бека
Про солодку забуду хурму
І всі кошти потрачу на глеки.
* Старовинне високогірне селище Лагич (Лахидж) стоїть на Великому шовковому шляху. Славиться мідним посудом, виготовленим місцевими майстрами.
