ява дев`ята
СУПЕРЕЧКА
(Мазепа заїхав до Кочубеїв,
щоби при нагодi переговорити за свою справу...
Та момент виявився невдалим, балачка не складалася. Тону їй задавала Кочубеїха).
Кочубеїха
(уїдливо)
...Марiя акурат на часi,
Та й я зрадiла б добрiй свасi...
То, може б, ви нам пособили
Владнать таке потрiбне дiло -
Марiю до ладу засватать,
Бо ж, як не як, хрещений тато...
Чом мовчите? Чи загордились?
Щось ви до нас перемiнились:
Все мимо двору, мимо саду -
Чи де знайшли собi принаду
Та гаєте в обiймах час,
Що нiколи й провiдать нас?..
Мазепа
Державнії, кумо, дiла...
А де Марiя?
Кочубеїха
В сад пiшла.
Мазепа
Хотiв би я її побачить,
Хрещений батько «як не як»...
Кочубеїха
(уїдливо)
Вони якраз невдусi, плачуть...
Ввiгнали в пальчика будяк...
Дiвоцьких слiз - солодкий смак!
Нехай, то за́бавка пуста,
Дасть Бог, сльозами й глупота́
З голiвки ви́тече у них...
Мазепа
Щось скоїлось?..
Кочубеїха
Нiчого, куме...
Не до смаку прийшовсь жених.
(сердито)
Князь Меньшиков! прислать готов сватів,
Її в Москву - для сина висватать схотів!...
Сказала, що зiйде iз дому,
А рушникiв не дасть нiкому.
То вже прийдеться жениха
Самому вам шукати їй -
Духовнiй донечцi своїй.
...Вона мене зживе зо свiта -
Псує дiвок ота освiта!
Тепер їй подавай пiїта
Не iнше. А все, куме, ви
Вбивали їй до голови
Якiсь ненужнiї думки:
Вашi пiснi, вашi книжки -
Псуються од книжок дiвки́ !
...Пiду гукну її до хати,
Чи зайва я, щоб розмовляти?
Мазепа
Якщо Марiя справді плаче,
Щось, видно, трапилось, одначе...
То лiпше б я пiшов до саду
I може б чим тому зарадив...
Кочубеїха
Велика цяця - не iначе!
Не вмре, нехай собi поплаче!
Минулись безтурботнi днi -
Стрiчайтесь з нею при менi,
Бо поки я Марiї - мати,
То мушу все про неї знати.
(виходить, чути як, гукає)
Марiє! Ху́тко йди до хати!
В нас гостi! Твiй "хрещений тато"!
(повертається, западає мовчанка.
По якiмсь часi входить Марiя - видно, що плакала.
Мазепа пiдводиться, ступає до неї, бере її руки у свої)
Марiя
День добрий вам...
Мазепа
Що «добрий» - бачу...
Чого ти, пташко моя́, плачеш?
Марiя
Хiба вам не сказали мати?
За москаля мене оддати
Хотять,
аби позбути з дому!
Я не вгодила тут нiкому...
Втоплюсь з одчаю i жалю́ -
(закриває обличчя рукавом вишиванки)
Я iншого давно люблю...
Кочубеїха
От безсоромниця, та й годi!
I як тобi розкрився рот
Таке при матерi казати!
Мазепа
(напівобернувшись до Кочубеїхи)
Кумо, чекайте на сватiв!
(до Марії)
Хай буде так, як Бог схотiв...
(цiлує Марiї руки, бере шапку, виходить)
Кочубеїха
(кинулась до вiкна)
О!-О! - як вихор полетiв!
(сама до себе)
Вiн хитрий, та, мабуть, не знає,
З ким цього разу справу має...
(до Марiї)
Я вас, голубчики, за шкоду
Вмить виведу на чисту воду!
Все буде так, як скажу я -
Вже ж воля збудеться моя!
...Ти бачиш, як вони щебечуть...
Сиди у хатi кожен вечiр!
Не дай Бог зло́влю за порогом -
Як курцi, поламаю ноги!..
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
отож... колись один чоловік сказав мені так: ... якби ми не були друзями - я за тобою страшенно увивався б, але не одружився б з тобою ніколи... чому? - а нашо мені жінка, розумніща за мене....
Ваша Марія дуже довподоби...
Не переживайте, пані Валю, Ваш читач прочитає Вас і полюбить Ваших Івана і Марію...
"Хай буде так, як Бог схотiв..."
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вірю Вам без тіні сумніву це правда -- на все воля Божа. "...але, людина, мавши волю..."
Вже триста років їм обом кісточки перемивають недоброзичливі люди різні -- ми врятуємо і їх, і себе, якщо, дізнавшись правду, істинно полюбимо і приймемо чистоту почуттів і помислів їхніх, бо вони -- це ми...
Стара Кочубеїха,бачу,була з перцем! З усього хотіла отримати зиск,навіть дочкою не гребувала... -це експозиція музею "Генеральний будинок судді Василя Кочубея".
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
там колись дихала, сміялася, ходила і любила моя Марія... і Гетьман часто там бував, БО ДРУЖИВ З кОЧУБЕЯМИ, ХОЧ І ЗНАВ, ЩО Петро приставив Кочубея наглядати за ним... але краще знати свого наглядача, чим не знати... такі тоді часи були... а Кочубеїха справді була дуже з перцем... про неї навіть легенди ходили... а Мотря -- теж мала Кочубеїха -- от і зійшлися два гострі характери -- там буде ява "Коса і камінь" -- то про них обох... до Мотрі сватався син князя Меншикова -- правої руки Петра, але вона йому відмовила, бо в Україні прийнято виходити заміж по любові... Мотря руйнувала мамині плани, бо Любов Федорівна хотіла, щоб Мазепу прибрати і зробити Гетьманом Василя Леонтійовича, тобто її, тому всі її балачки про "хрещеного батька" -- великеою мірою козир проти порушників її планів потаємних... отакі там пристрасті кипіли... вибачайте за багатослівність -- просто , як сказав Пушкін "все то же в вас очарованье, все та ж в душе моей любовь..." дякую Вам за інтерес і що ділитеся зі мною враженнями, бо я тут сиджу і переживаю, чи приглянеться моя Марія добрим людям...
колись один чоловік сказав мені так: ... якби ми не були друзями - я за тобою страшенно увивався б, але не одружився б з тобою ніколи... чому? - а нашо мені жінка, розумніща за мене.... 
З усього хотіла отримати зиск,навіть дочкою не гребувала... 
-це експозиція музею "Генеральний будинок судді Василя Кочубея". 
