Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: КОЧУБЕЇВНА (ява дванадцята) НЕПОСЛУХ - ВІРШ

logo
Валя Савелюк: КОЧУБЕЇВНА (ява дванадцята)  НЕПОСЛУХ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

КОЧУБЕЇВНА (ява дванадцята) НЕПОСЛУХ

Валя Савелюк :: КОЧУБЕЇВНА (ява дванадцята)  НЕПОСЛУХ
ява дванадцята

НЕПОСЛУХ

Кобзар

Опiсля сварки, як опiсля пожару́: 
Вiдшаленiв огонь, вiдгув i вiдсвистів, 
Усе забрав – червоно-чорним пта́хом 
Пронiсся хижо над запалим дахом – 
Шугнув до неба i, мов яструб, полетiв. 

I залишилося потворне пожари́ще, 
Похмуре й дике, наче кладови́ще, 
Старе й занедбане, з руїнами хрестiв. 

...Ще часом десь спiзнiла iскра зблисне, 
Ще десь щось трiсне, десь спроквола свисне... 
Струмує дим з-пiд обгорiлих дров, 
Як на побоїщi пролита щойно кров 
парує. 
Хатнiй дух, немов душа, -
Умиротво́рено, спокiйно, межи дiлом 
Прощається з житлом людським, як з тiлом, 
Усе довкола з жаху онiмiло, 
Усе принишкло: тихо, тихо, ша... 

...Марiя никає сновидою по дому, 
Як пожари́щем, чи по цвинтару старому, 
Не взмозi й слова мовити нiкому: 
Усе зробилося нараз немиле, 
І якось чудно так оддаленіло, 
Пропало, наче в ирiй одлетiло -
Мов загубилося в сiдому полинi, 
А чи розтануло, як привид, в тумані́... 

Ще серце, мов пiдбита чайка, квилить... 
Та Кочубеїха сичить, немов живиця 
У полум'ї неви́гасної лютi. 

Марiя нiмо упоко́рилась спокутi 
І гасне мовчки, як досві́тня зiрка, - 
Яка печаль на смак терпка i гі́рка...

Марiя 

Обсiли серце невсити́мi птицi, 
Гамують спрагу – кров солону п'ють. 
А в серцi, що в замуленiй криницi, 
Знялася з дна печаль i каламуть. 
Гай-гай, за обрiй забирайтесь, птицi, 
Хай беззворотна буде ваша путь. 
Нема живого мiсця в тiй криницi, 
Лиш бiль i жаль, печаль i каламуть... 

...О, доле зла! О, згорблена чернице... 
То ж не дарма являлася менi 
Жебрачкою-черницею ввi снi... 

Розбилося життя нараз, як жбан: 
Кому й навiщо це череп'я нице? 
О доле, о безпро́свiтна темнице! 
О Господи!.. – а як же там Iван?.. 

Образився?.. – зневажили Гетьма́на... 
Вiдрiкся? Сердиться?.. Хоч слова б од Iвана... 

Зигзицею припасти до грудей! 
Забути все – забути цих людей! 
Батькiв! що наче ворiженьки злiї 
Позбиткувалися над волею Марiї, 
Життя перевернули в темну нiч... 

Я їм дочка, але не їхня рiч, 
Що захотять - у красний кут поставлять, 
а нi - то як непотрiб, кинуть в пiч! 

Московський, бачте, князь
У невістки мене обрав...
І що ж?...

Хто дав їй право, хай вона i мати, 
Моїм життям так легковажно гендлювати? 

Iван їм не вгодив – чи вiн у них що крав? 
Та ж як заведено в людей – сватiв заслав... 
I, як на те пiшло, то Йван просив руки 
Не батька й матерi, а їхньої дочки, 
Чому ж тодi моя побожна мати 
Мене у сiни виставила з хати 
І згордувала навiть запитати, 
Чи хочу я за Гетьмана iти?.. 

Чи ж знав Iван, що може покохати 
Ту, що приймав iз Купелю Святого. 
Це так судилося, i не вкрунеш од того. 
(О Господи, непослух мiй прости!) 

З Iваном бути - присягала Богом 
I буду з ним, або умру без нього. 

...Нехай вже лiпше мати прокляне, 
Чим ти зречешся, Господи, мене... 
Ти бачиш Сам - я змушена тiкати 
До того, хто для мене батько й мати. 

Пiду вiдсiль, не вернуся до хати, 
Де пахне порохом. I прахом! 
Де тiнi шамкають солому. 
З безоднi горя, з прiрви страху - 
Пiду iз дому... 
Де образи́, як лицемiри, 
З мойого серця смокчуть втому. 
В пречистий свiт моєї вiри -
Пiду iз дому. 
Одчиню дверi - і по тому. 
Пiду. Залишу все, як є... 
Втечу з чужого мого дому 
У серце любляче твоє!

(Марiя бере опинальну хустку,
 непомiтно виходить з хати. 
А там через двiр до саду, щоб до дороги... 
У саду пiзня осiнь.)

ID:  288675
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 26.10.2011 08:32:07
© дата внесення змiн: 23.12.2013 18:56:46
автор: Валя Савелюк

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: alla.megel, Борода, Наталя Данилюк, @NN@, уляна задарма
Прочитаний усіма відвідувачами (1103)
В тому числі авторами сайту (18) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Борода, 10.11.2011 - 22:59
12 12 12 12 12
Звичайно, я згодний з вами, Валю, що ставати на дорозі до щастя доньки не варто, бо і ми з дружиною не обирали нашим донькам чоловіків, але і не були в подібній ситуації, та й час зараз зовсім інакший. Все одно не впевнений, що одразу би схвалив такий вибір. give_rose give_rose give_rose
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
народжуючись у цей світ наш, ми наперед обираємо не тільки місце і час народження, батьків собі, місію, а й долю... то чи вправі хтось комусь, тим паче рідним нашим і коханим, перечити, заважати отримати того урока, ті знання, за якими вони (як всі ми) сюди знову повернулися... нічого не трапляється без мотиву... причини... тай що таке щастя чужими (нехай і батьківськими-материнськими) руками... хоча... може все набагато й простіше... 16 23
 
Ольга Медуниця, 30.10.2011 - 23:06
"Нехай вже лiпше мати прокляне,
Чим ти зречешся, Господи, мене... "

Потрібно мати мужність, пані Валю, щоб написати ТАК.
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у Мотрі -- дуже сильний характер... вона бачить тільки правду... свою, як і кожен з нас... максималізм юності... Мазепа на ціле життя, та не її, а середньостатистичне, був старшим -- ровесник батька й матері (вона народилася в багатодітній, як це водилося натоді, сім"ї Кочубеїв, здається, передостанньою), була красунею винятковою, багатою -- першою нареченою в Україні, я вже писала у відповідях, що її намагався висватати князь Меншиков (у якого влади було не менше, чим у Петра)для свого сина , але "кар"єра" її не приваблювала, ні двір царя Петра -- вона любила того, кого любила і все тут... я, чесно кажучи, ЗА неї... сину Меншикова було подано гарбуза, бо не любий... от і все... А Гетьман -- любий. І тільки він. "ІВАН -- ЧИ СМЕРТЬ". nono
 
Наталя Данилюк, 26.10.2011 - 15:24
Вони звучать,як цілком окремі вірші.Деяким читачам вони припали до душі і не всі з них прочитають "Кочубеївну".Тому нехай залишаються. wink osen1
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так і вирішимо... дякую за пораду, цілую кінчики ваших крилець... 16 smile 23
 
Наталя Данилюк, 26.10.2011 - 15:10
Я б залишила.Ці уривки вже були прочитані читачами сайту,тому нічого поганого в тому,що вони будуть на Вашій сторінці,нема. wink 22 22 23
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
але ж вийде, ніби дубльовано... ніби я заради кількості... хоча, вони звучать і як вірші... а тепер виявиться, що це фрагменти з поеми... схоже, як я була вражена опавіданням Саймака "Дизертир", а тоді зустріла його, як одну із глав його роману "Город"...
послухаюся, мабуть, вашої гарної поради.... дякую. 16 osen1 osen1 16
 
Наталя Данилюк, 26.10.2011 - 12:21
ХАтнiй дух, немов душа, --
умиротвОрено,
спокiйно,
межи дiлом
прощається з житлом людським,
як з тiлом,
усе довкола з жаху онiмiло,
усе принишкло:
тихо,
тихо,
ша...


А в серцi,
як в замуленiй криницi,
знялася з дна
печаль i каламуть.


Які влучні порівняння! 12 16А оце:
Пiду вiдсiль, не вернуся до хати,
Де пахне порохом. I прахом!
Де тiнi шамкають солому.
З безоднi горя, з прiрви страху --
Пiду iз дому.
Де образи, мов лицемiри,
З мойого серця смокчуть втому.
В пречистий свiт моєї вiри
Пiду iз дому.
Одчиню дверi -- та й по тому.
Пiду. Залишу все, як є...
Втечу з чужого мого дому
У серце любляче твоє!
-дуже знайоме мені(я згадала,що вже читала цей зворушливий уривок 16 wink )Дуже сподобалась ця ява! love Прекрасно і трагічно,що тут іще скажеш... flo18 flo19 flo24
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
кілька шматків з Марії стали окремими віршами -- Марія ж не друкувалася... тепер, думаю, мені треба прибрати їх із свого списку, як ви гадаєте? підкажіть мені, як би вчинили в такій ситуації Ви... бо далі там буде кілька її монологів, які вже стоять як раніше надруковані вірші... треба, мабуть, їх прибрати....
Дякую за приємні слова, а розкішна ваша картиночка стане ілюстрацією до найулюбленішої моєї яви -- "Похід на Волинь" називається... 16 osen2
 
Віктор Варварич, 26.10.2011 - 10:51
osen2 12 12 12
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
love03 ВИ МЕНЕ НАДИХАЄТЕ writer
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: