Пригорнувся Ранок до Калини
Тай туманом тихо цілував
Залюблю тебе красну-єдину,
Заплету я в коси маків сон-обав.
Залицявсь любистком День неждано,-
— Ти моя єдина. Ти моя кохана.
Захмелю в обійми тремні голубинно,
Вже тобі несу із райдуги іскрину.
Милувався Вітер днем весняно-зимнім,-
— Світяться твої вогнинки гіркуватодивні.
Ти в гаю єдина снами мрієшся мені.
Подарую Я тобі коралі — зоре-вогняні.
Любувався мовчки Місяць срібнолиций,-
— Натрушу я срібла у твою криницю —
В нічку темно-темну тай тобі ясниться,
Рани хай зціляє срібная водиця.
Затуляв тай Ясен від вітрів колючих,
Від морозів, що повзли з-за кручі.
— Я тебе кохаю — серця мого ти перлина,
І у думах, і у снах, і в очах — одна єдина.
*
— Чом же, ти Калино, у віхолі осінній,
Розжурила сиву тугу моросінням?
Сонце он з твоїх коралів днину гріє —
Літа теплозграя світить мрія.