День Свободи, день совісті,
Ми в якійсь невагомості,
Заблудилися в тенетах,
Зневірилися в " багнетах"
Помаранчевих, біло-синіх,
Свободівців туманно-сірих...
Які замилюють нам очі
Й мають душі, ой, такі вовчі.
Дорвавшись до тої влади,
Ох, до хтивої принади,
Ділять її між кланами,
По сімейним обставинам,
Дружинам, дітям, кумам, сватам...
Всі працюють там, у тих верхах,
А що ж нам, холопам-біднякам?
Мінімальне життя і...хана.
Всілякі від них реформи,
Тільки "для блага народу"
Пенсійні та податкові...
Пусті їх фонди, збиткові...
І де ж їм взяти такі гроші,
Чи МВФ нам все ж таки допоможе?
На пенсії надприбуткові,
"Хазяйвам- " злодіям в законі".
Депутатам, не хватає,
Все вже і так поковтали,
Розікрали та розгребли,
Ось, такі вони є пани.
А, ми, будемо їх терпіти,
Якось жити, Бога молити,
Щоб до пенсії доробити
Й не мовчати, а говорити!!!
І не дай Бог, нам дожити,
До того, що може вбити,
До реформ "волі" й " свободи",
Ох, стережіться, іроди!!!
