Ох ви, вірші, мої вірші,
Що ж то буде з вами?
Рецензенти – люди грізні,
Вийшли з друшляками.
Тож зоставлю вас на потім
Для людей майбутніх.
Колись сів я не в той потяг,
І серед присутніх
Не знайшов того, чим дихав,
І – не відтворився,
Безталанно жив і никав,
Поки не згубився.
Ох ви, вірші, мої вірші,
Нащо ви з’явились?
Часом здиблені, невтішні,
Мені ж – полюбились.
Оставайтесь, живіть з Богом
В моєму блокноті,
І не майтесь, з яким родом
Жити вам в чесноті.
Безіменні, обласкані,
Живіть у спокої.
В домовину останніми
Ляжете зі мною.
