Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: КОСМИНИ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тамара Шкіндер, 28.01.2012 - 14:07
Валю, ви належите до кагорти поетів, які мають своє неповторне власне обличчя. Це дуже важливо!!! Особливо в епоху інформаційних технологій, коли плагіту, хоч греблю гати...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
плагіат... ну, не мають люди власної уяви, здібності, але хотять того, чого не мають... отже, не хотять того, що їм ДАНО... в цьому їхня велика драма... не думаю, що крадене може приносити радість творчого процесу... отже, головного вони не знають... так тільки -- обгортку від цукерка привласнюють...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 28.01.2012 - 13:01
ВАЛЮ,ТИ НЕ ПРОСТО ВІРШ НАПИСАЛА - ДУЖЕ ГАРНО ПЕЙЗАЖ ЗМАЛЮВАЛА! ВСЕ ОСПІВАЛА НАПРОЧУД КАЗКОВО - ОСЬ ЧОГО ВАРТА МАГІЯ СЛОВА! Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, КОНСУЕЛО...і сказане тут -- не жарти: магія слова -- уяви багатої варта... Наталя Данилюк, 27.01.2012 - 23:10
небо,низько і однотонно, ніби попелом, густо на піснІй ріллі – лежить на землі… -прекрасна метафора:небо попелом на землі... густо рожеві хмарини… мов би літ моїх, перевіяних, самосійні рЯдна космини. -такий світлий ніжний роздум у блідо-рожевих відтінках...Навіює спокій. Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так спосерез сірого неба і землі (зимове безсонячне перестигле вже надвечір"я, усій розмитості кольорів і предметів, як на дні...) -- при горизонті несподівано (він так мені одкрився з-за хати, яка затуляла, поки я не минула її разом з її високим плотом -- не плетеним, а бетонним)-- зо троє рожевих промивин... я аж зупинилася... очам не повірила... а тоді -- ніби там космини зацвіли... кольором точно схоже було...дякую, любий Одуванчикуку і за слова Ваші любі, і за можливість поділитися дивовижним враженням... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за троянду і за увагу Вашу...
Леся Геник, 27.01.2012 - 22:35
Небо, ніби попіл, вікна - замулені привиди кораблів,дим, як дух невагомий... метафори захоплюють!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ішла вулицею -- і отаке твориться, бачу... якось так одночасно все явило себе, всі ці картинки... а дим з комина однієї з хатин справді якось так клубом вискочив, ніби там зачепився за що, чи невдоволення яке мав, чи на холод вибиратися не хотів..... і одразу ж ніби розгорнувся той клубок в прозоріючу на очах шматину і зник в атмосфері морозній... мить і все, але я встигла помітити і здивуватися...дякую, Лесю... |
|
|