Якби Ти знав,яка гірка на смак любов,
Коли журба пече,а очі мулить правда,
Тоді мене рятує тільки сон,
Щоб в нім забути все бодай до завтра.
Якби Ти знав,як мучиться душа,
Коли печаль вгризається у спину,
І рве на шмаття кволий ніжний стан,
Якби ти знав як я від болю гину.
Якби вгадав про що шумить гроза,
Дощем холодним зрошуючи літо,
Коли б відчув як плаче ніч пуста,
Шукаючи зірки в похмуру днину.
Тоді б Ти не віддав мене вітрам,
Щоб мрії розгубили десь по полю,
Тоді б нас гріла сонячна весна,
Тоді б я не згубила свою долю...
Це най кращий Ваш вірш, із прочитаних мною. Образність,почуття, нагнітання причинно-наслідкових речень (зв"язків)поглиблюють виразність стану ліричної героїні, її переживання і нарешті - кульмінація (фінал)" Тоді б я не згубила свою долю..."
Solomia відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Навіть не уявляєте,як приємно чути від Вас такі слова,для мене вони дуже важливі,дякую
Тоді б не проклинала свою долю... -так буде вірніше, бо наголос у слові проклялА - на останньому складі.
Загалом Ви справляєте добре враження - непогане відчуття стилю, ритму - молодчина.
Solomia відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно чути так гарні слова,дякую Вам за них хм,а чому проклялА? Я думала,можна проклЯла? Чи ні?