Тобі дарую пам'ятні слова
безсонні дні, захоплення і тугу,
щоб не дивився дівчині в лице,
щоб позабув про думу молодую.
Щоб голову свою од вічних мук
як кубок підіймав ти у покорі,
щоб все змінило у забутий срок
вогнем святим в цій незвичайній долі.
Коли ж під вії сонце зазирне,
сама Любов прилине крізь тумани
тоді мовчи, лиш прижимай до губ
залізний обруч у німім мовчанні.
Ось талісман тобі від злих незгод,
ось іскорка добра на виднокрузі,
щоб в бурі днів стояв один - як дуб,
один як Бог - в своїм залізнім крузі.
Щоб поглядом ненависних очей
тебе недоля знову не манила,
а йшов собі у гору і нічим
ця нічка темная тебе не покорила.
