Знову цей дивний сон... Я ж наче провела собі сеанс психотерапії, розібралась при нашому останньому "побаченні" з собою та розставила крапки. Тривалийй час я не згадувала про тебе, та моя підсвідомість, як завжди, підкинула мені матеріал для роздумів. Тебе, котрий так несміливо, невиразно, неясно показав мені, що хоче бути поруч... Висновок - я хвора.
Не тобою, не любовю, не стражданням.... а простим...страхом
Страх роїдає людей зсередини. Хтось боїться павуків, хтось темряви, хтось втратити акції, а хтось залишитись наодинці. Та всі, всі без винятку бояться невдач... Закохатись, відкритись, повірити та провались.... О ні, оце вже ні...
Я не говорю собі такого, свідомо, очевидно. Та підсвідомість наводить на інші думки
Те, що вона мені твоїм образом показує наскільки мені страшно, можливо таки дасть мені шанс піти далі. Проте чим довше я сама, тим мені краще... бути самій.
У мене не виникає потреби у комусь, в розумінні, в потребі отого романтичного персонажу в моєму житті, того, кого я кохатиму до віку, хто піклуватиметься про мене. я розумію те, що бажання віддавати тепло я можу втілювати на простих оточуююих, будь це друзі, родичі, чи , навіть, незайомі. А бажання тепла і розуміння з часом стає все меншим, його подавляє усвідомлення, страх. А "проблиски"!, які часом трапляються, я просто посилаю на....
Для чого оце зовсім непоетичне, без зворотів і красивих фраз довге висловлювання на тему"без теми"? Просто втілюю в життя оцю мою потребу у розумінні. Тепер уже вистарчає просто виставити в неті кілька речень, не чекаючи відповіді. це як виговоритись.
Чим більше людина бачить, чим більше вона розуміє, тим менше хоче знати. Я раніше завше казала, що краще нічого не відчувати... В мене був цей період, місяці без відчуттів. Ні страху, ні любові, ні болі, нічого.... байдужість, пустота. Мій мозок усвідомлював свою природню реакцію на ті чи інші події, але якось дивно себе поводив, не даючи мені на них реагувати. Це наче дивитись на дії свого тіла збоку, наче це хтось інший.
Раніше думала, що "кохання без відповіді так жахливо", а зараз розумію, що це дурниці. Так, кожній людині хочеться бути з кимсоь, відчувати ою потребу в комусь і відчувати себе потрібною, проте...
Стільки фраз, стільки питань, стільки відповідей...
ID:
312984
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.02.2012 01:13:37
© дата внесення змiн: 11.02.2012 01:13:37
автор: Кульмінація
Вкажіть причину вашої скарги
|
