Приходить час і всі ми залишаєм ,
прекрасний світ ,який створив Господь
Поля,ліси,людей,яких кохаєм,
свою не завжди ще старечу плоть.
Ми гості на землі...святі чи грішні,
Приходимо з надією в житті,
Що допоможе нам Всевишній
не перетнути чорної межі.
Межі страждань,ненависті і болю,
межі війни й дитячої сльози,
Всього,що не дає спокою у здійсненні
жаданої мети.
Та впевнена я,кожен має знати,
Що не даремно в світі цім живе,
Що нам під силу все в житті здолати
Лиш не згубити б віру у святе...
у те,за що помер в нелюдських муках
Ісус Христос,син нашого Отця,
У те,що чуємо в молитви звуках
і у словах біблійного вірша.
То щоб не гризли докори сумління,
Коли лежиш на передсмертному одрі,
Старайтесь за життя пустить коріння,
що щастям проросте по всі землі.