О музико! Неси мене на крилах
Цих трепетних і боязких надій!
Зроби так, щоби не перегоріла
Я в полум’ї своїх гарячих мрій.
Хай муза, музика і ніжна нота
Від всіх печалей душу бережуть.
Засяють як ранкова позолота
І віру у майбутнє повернуть.
Маестро, й далі грай на струнах серця.
Лиш обережно – їх не обірви…
Лиш тільки їх рука твоя торкнеться –
Я поринаю в неземні світи.
Мій розум твоїм чарам піддається,
Фантазії зринають в небеса.
Бурхливим водоспадом пісня ллється,
Туманом веселковим воскреса.
Мелодія розвіє хмари суму,
Лиш срібний дощ впаде на полотно.
З глибин морських усі скарби підніме,
Що довго були сховані на дно.
Усі найпотаємніші бажання,
Приховані під зоряним плащем,
Приховані під маскою мовчання,
Увись злетять ще не одним віршем.
Лунай! Лунай! Неси мене накрилах
Цих трепетних і боязких надій!
Зроби так, щоби не перегоріла
Я в полум’ї своїх гарячих мрій…
Як гарно....так душевно...вірш як струмочок ллється до самого серця!
Респект!
Ці слова вразили найбільше:
"Маестро, й далі грай на струнах серця.
Лиш обережно – їх не обірви…
Лиш тільки їх рука твоя торкнеться
Я поринаю в неземні світи."
Чорний лев відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00