Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Enola: стезя - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валентин Бут, 27.02.2012 - 00:15
Холодні гілки чужих дерев,Гаряча краплина сльози не до діла - Поглянь-но, як час стікає, мов крев З восково- чеканням розплавлених стрілок, З заплаканих вікон, що лік їм сотні... Але ж, не зійти нам із клятої стежки, Де нам - самотнім - завжди самотньо Enola відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
как-то друг перевел мой "поезд - сон" на испанский. похожие ощущения сейчас.спасибо! Enola відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так ведь о настоящем спасибо, Анастасия! Раэнэ Тэль, 26.02.2012 - 14:25
Ух. Да-да-да Очень сильно, как на меня, образы-то какие... закрыл глаза- и сразу картинка! А чувство светлое осталось Enola відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
да. все мы - со всеми. но - в основном в себе. и это не то чтобы плохо. спасибо, Оль Потусторонний, 26.02.2012 - 13:41
А по мне, так одиночество вещь относительная, как и много чего в этой жизни. И.. не всегда плохая, поскольку способствует творчеству и личностному развитию. Карьерному росту в конце концов.
Enola відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ооо, про карьеру - это точно Гена, это стих-размышление, негатива в нем нет, ты не думай. стиш о том, что все мы все равно в какой-то мере одиноки - ну, личное пространство там и все такое |
|
|