Не боїшся одинчастості, одиничності, однини,
називного відмінка і особових займенників,
інтровертів, індивідуалізму, інакшості.
Шукаєш себе у часопросторі зеленої кулі
попарно наповненої киснем,
у геометрії екзистенційних вуликів,
у найменших проекціях дотику.
Дихай спокійно: порожнеча - це, коли
тебе так мало, що починає судомити
навіть від перспективи твого приходу.
Порожнеча - це пастка, така ж відносна
і недоведена як кожен кожнісінький замах
на спорідненість зі світом.
Дихай розмірено:
ймовірно, в кожного свій ступінь "попсовості",
ймовірно, безкомпромісні залишають мрії
за зачиненими дверима,
ймовірно, ми так погрузли в пошук собі подібних,
що справжній лик затерся до непізнаваності.
Просто дихай....
бо в твоєму годиннику надто мало піску,
щоб бездумно ковтати повітря.
О, Ілюзіє, я також часто бездумно ковтаю повітря... чи маєш думки про те, як почати та продовжувати "просто дихати", легко дихати?
ІлюзіЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть,ми просто дихаєм, коли приходить усвідомлення абсурдності і беззмістовності всієї цієї метушні. Це якась внутрішня ниточка за яку потрібно триматися, щоб зберігати свою людську суть.