Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Оксана Пронюк: 40. Не смій любити - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ гостя, 05.07.2015 - 21:00
Оксанко,прочитала на одному диханні...неймовірно пишете!торкається серця...і так пече...
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро-щиро дякую, дорога Гостю! Рада зустрічі і знайомству в "Обєднаних".
Black Heart, 12.06.2015 - 09:06
Вона була грішна, Грішна і кохана. Гріх простили люди, А кохання – ні…
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це фрагменти з повісті, яка мені дуже дорога. Дякую сердечно!
Вразлива, 22.09.2012 - 20:26
Оксаночко! Ваші твори для мене як посібник в досягнені мабуть нездійсненого.Дякую!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все нездійснене здійснюється по Божій і людській волі! У Вас вийде ще краще!!!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна і дуже рада що завітали!!!!
alla.megel, 20.05.2012 - 17:11
Яка ж чудова Ваша проза, Оксано! Такий смак, такий колорит! давно не читала такого по-справжньому гарного. Що ж Ви? Дали ковточок, а продовження нема... То-то й біда, що ми, старші, знаємо наперед, чим таке кохання закінчується. І не в людському осуді тут справа, а в Божому суді. Та молоді, як ті метелики нерозумні - летять на світло на свою погибель, де то вже старших слухати...
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже рада, що Ви завітали!!! Як це ми ще не зустрілись у спілкуванні?! У нас сьогодні в Івано-Франківську була зустріч поетклубівців-прикарпатців. Враження дивовижні - стільки вродливих очей і слів!!! Спасибі Вам за чудовий коментар. Ніжність - Віталія Савченко, 25.04.2012 - 15:47
якби ж то так легко вирвати любов із серця... заборонити собі... мука, а не життя.
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, непроста ця правда житейська Рада, що завітали!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дорога Анечко! Так мило!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! так приємно! З святом Христовим!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таке воно життя - у своїй справжності ДЯКУЮ ЩИРО! Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам! Такі гарні квіти приніс Ваш Ангелик!!!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
такої правди насіяно... Дякую! і за серцевину!
Раїса Гришина, 18.03.2012 - 21:32
Садили лупину від бульби, по кукурудзику кидали, а зродило… Ой, як зродило, на біду, певно.Мені про це моя мати говорила. Страшенні були часи Дяку за память!!!!!! Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам щиро - і мені бабуся покійна завше говорила: - Не смійте нарікати, ви не знали голоду..." Мусимо пам"ятати!
Адель Станіславська, 16.03.2012 - 15:21
Цікава проза. Як я зрозуміла з коментаріів - є ціла повість. Дуже хотілось би прочитати. Якщо маєте друковане видання, радо б зустрілася з Вами і купила собі екземпляр.
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дорога Адель, я як у тій приповідці, чоботар без чобіт - навіть підписану синові, хтось забрав читати і не віддали. Є хіба що в науковій та юнацькій бібліотеках нашого міста. називається "Не виплач моєї сльози" Оксана Пронюк. Я щиро-щиро перепрошую, змогла видрукувати лиш 500 екз,
ГАЛИНА КОРИЗМА, 16.03.2012 - 11:52
Дуже зворушливо написано, Світанку. Інколи треба стерпіти, перебороти, знайти себе у цьому житті. Любов настільки сильна, що губить дівчину у справжній її шляхетності. На те є сила волі людини. Але чи зможе ця дівчина зрозуміти саму суть життя і відректися від намисленого? Дякую, Світанку, за такий чудове оповідання.
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дорога Галинко, як Ти чарівно вишила вдяку - червоними і чорними нитками - як у цій жіночій правді. У своїй повісті я оберегла таки Наталоньку а в житті - хто як...ГАЛИНКО. прийми мою словесну вишиванку - на якій заузорить моє щире ДЯКУЮ!!! Радченко, 16.03.2012 - 06:54
Чудова проза. Мені було цікаво читати ще й тому, що я почула іншу українську мову, не таку, якою розмовляють у нас, на сході.
|
|
|