Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Оксана Пронюк: 40. Не смій любити - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені дуже дорогий Ваш відгук. Я зберегла живу мову тієї місцини, бо й вона відходить і губиться - а так здорожиться ця мить. Дякую сердечно!
Зеновій Винничук, 15.03.2012 - 21:07
"Не смій любити" - дуже цікаве оповідання, чи новела. Поле заговорило,стрепенулось...,обтрясло крильми і за душу взялося - відчувається щось велике і величне Стефаниківське.Дуже сильний вступ, заспів, можливо зав"язка."Побурчав дід город,побурчав,вибалакався...та й легше стало. Гайда до роботи", а далі і сама розповідь стисла,напружена, болісна і болюча...А потім мабуть і найвища напруга - кульмінація "Прийми муку на все життя,але не приймай сю любов. Чуєш? Не прийми!" Дуже і дуже сильно. Вітаю! Проза дуже сильна. Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Зеновію, окрім великої вдяки, хочу сказати про важливість і потребу таких коментарів як Ваш - власне глибокого аналізу твору. Тішуся і дякую сердечно за Вашу щирість.
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за дружню підтримку - ризикнула викласти прозові твори. А Ваші слова додають певності. І Вам бажаю щедрої Весни в душі і в Слові!!!
Лариса Омельченко, 14.03.2012 - 23:28
Як добре, що повість уже є, вона опублікована! Жаль, що ми тоді, у 2006 році, ще такі були наївні і не розуміли, як то важливо - електронні носії...Пишіть, творіть ще! Натхнення!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дорога Ларисонько! Це дуже вірно і добронаука для мене, бо я і нині не дбаю зберігання інформації. І добряче життям товчена. Весни і Вам сердечної, натхненної, милої і залюбленої
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щира дяка, Майстрові Пера!Я вже нині Ваше 80 яблуко зірвала. Зачитуюся, все рідне близьке таке виразне, щире, болюче, свіже і задавнене, налюблене і насиротіле,.. професійне... - і все, як ви любите писати, - УКРАЇННЕ Я ще вчуся... У Вас теж... Спасибі!!! Лариса Омельченко, 13.03.2012 - 22:50
...Як сказала Наталя, "читаю чудову прозу, та не знаю продовження... Але ж так хочеться читати..." - і я так подумала, Світанку, що це - точно початок Вашого "сімейного" роману, так - щоб і бабину долю показати, і онуці... якось у її долі зарадити: видно ж, що людина хороша... Бажаю щиро натхнення, снаги - написати великий прозовий твір!Оксанко! Дорогенька! Вітаю Вас з днем народження: знаю про нього ще з зими, відколи вичитала... Щастя, любові - на довгі роки, друзів хороших, які зрозуміють без зайвих слів, або - навпаки - можуть вислухати увесь шквал комусь, чужому, зайвих слів... Зі святом!!! Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дорога Ларисонько, це фрагменти з моєї соціально-побутової повісті "Не виплач моєї сльози", яку я видала у 2006 р. Героїня Марія - бабуся, з якою я пасла корова і прислухалася до її правди - котра довго мені не давала спокою. Бабуся Марія померла в той день, коли вийшла моя книга... Електронного варіанту книги не маю, в видавництві загубився, а набрати весь текст неспроможу.Особливі слова дяки (!) за віншування - це так приємно, так рідно (!!!). Я дякую Богу, що ми зустрілись! Вірніше нас зустріло Слово! Мазур Наталя, 13.03.2012 - 12:58
Відчуваю себе обділеною, бо читаю чудову прозу, та не знаю продовження... Але ж так хочеться читати... І як же мало є того, що дійсно хочеться читати...
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чесно, я не сподівалася, що прозові твори зацікавлять колег та читачів, просто ризикнула на прохання Консуело викласти їх на розгляд. Це фрагмент з моєї повісті. Прикро та електронного варінту немаю. ЗАТЕ ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ДОРОГІ СЛОВА І ПІДТРИМКУ!!!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! Щось на прозу потягнуло!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як гарно Ви відгукнулись! Спасибі!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Така ця правда, Квіточко, терпка і болюча. Як Маріїна молитва.Спасибі сердечне! Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Cердечно дякую, бо мені надзвичайно важлива ЧОЛОВІЧО ДУМКА!
Ольга Струтинська, 12.03.2012 - 11:30
Прекрасно .Бачу люди додають в обране .Але в обране треба додати в цілу книжку,вірніше треба додати в серце кожного із нас -таку велику і мудру ЛЮБОВ.Дякую .Світанку .
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дорога моя, цілу я не зможу набрати і перевидати також, якби не Італія і цієї не побачили. Та за все велика дяка Богу! А найбільше, що біля слова зустрілись Ми!!!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дорога Лана, ці слова дуже валиві для мене. Сердечне велике ДЯКУЮ!
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таке весняно-квіточе Диво з рук дорогої Консуело!!! Надзвичайно приємно!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 12.03.2012 - 03:04
ДУЖЕ СИЛЬНИЙ, ПСИХОЛОГІЧНО НАПРУЖЕНИЙ ФРАГМЕНТ. СТІЛЬКИ ЗЛАМАНИХ ДОЛЕЙ ІЗ-зА ВІЙНИ НЕ ТІЛЬКИ СВІТОВОЇ, А І ВІЙНИ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ, БОРОТЬБА МІЖ КОХАННЯМ І ГРОМАЛСЬКИМ ОСУДОМ. ЯК ЧАСТО МИ НАСТУПАЄМО НА ГОРЛО ВЛАСНІЙ ПІСНІ, ТОМУ ТО БОЇМОСЯ, ЩО СКАЖУТЬ ЛЮДИ...
Оксана Пронюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Консуело, Ви вроджений літературний критик і аналітик. Ця правда розкриває кожного нас - і в ній головне, що ми не байдужі!!! Дякую сердечно!!!
Синьогора, 12.03.2012 - 00:54
Істина не в устах того,хто говорить,а в вухах того, хто слухає. .Життєво.
|
|
|