Я бачив дивний сон: немов переді мною
Стоїть Франко, із киркою в руках;
Обличчя вкрите, мов трава росою,
Пекучим потом, з сіллю на вусах.
Він мовив: "Друже! Пити хочу!.. Пити!
Напитись дай мені, бо стріну смертний час!
А я ще маю сю скалу розбити...
О! Бачу - в тебе - "Монастирський квас"?!
Це те, що треба! Він цілющий - знаю,-
У ньому дух святих монастирів!
Напитись дай мені, і я скалу здолаю!
Бо задовбався я вже. Ох, упрів!..
Яке блаженство! Насолода! Сила
Могутнім струменем побігла по руках!
Здається, виросли, неначе, в мене, крила,-
Розтрощу скелю зараз в один мах!
Спасибі, друже!.." І мій сон скінчився.
Розплющив очі - світанковий час...
І - диво дивне! - На столі іскрився,
В промінні сонця - "Монастирський квас"!
щодо "знущатися"-сказано абсолютно безглуздо,на мою думку... поезія геніальна у повному сенсі цього слова: своя підкорена вершина,цікаві моменти не простори для додумувань й оцінок.браво
Василь Царинюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може було б краще "і скелю я здолаю", щоб русизмів не вживати. І щоб звучало краще " Бо задовбався я вже" - "Бо я втомився вже"
Василь Царинюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Прочитайте вірш Франка "Каменярі" - та "скала" звідти. А "задовбався" - це і сучасний жаргон/для гумору/, і від слова "довбати" /ту ж саму "скалу"/.
