Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Ти не зважай… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк, 26.03.2012 - 07:42
І не сумуй, що погляди всі повз...Нехай сльоза душі - така незрима, Нехай гірчить і біль уже підповз До горла близько... І уже стискає! -- Ви, Лесю, неба не віддасте, бо справді -- "Та сильна будь!" Окрилена, 26.03.2012 - 07:33
Та сильна будь! Та неба не віддай!Як це вірно і вагомо... мати своє небо із теплим сонцем, із зорями-надіями Дякую Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То ж смійтеся, любий Тролю!!! Смійтеся щиро і посмішки зустрінуться і розсвітліють найтемніші вулиці і найпохмуріші будинки під номером 13...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тахоча б трішки... у вічному морі суму... *********** Дякую... Наталія Ярема, 25.03.2012 - 20:38
"Ти не зважай... Навчи себе сміятись..." Вчимося, Лесю! Дуже люблю Вашу поезію! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю,мені надзвичайно приємно... Посмішок Вам щирих і до серденька, і на уста...
Тамара Шкіндер, 25.03.2012 - 16:13
А справді:"Ти не зважай... Навчи себе сміятись..." Гарна, мудра настанова!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, ця наука, як на мене, не з легких...Дякую Вам, дорога Тамаро... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Але всередині і зсередини, люба Фрау, бо зовнішнє нам більш, мабуть, під силу...Світла Вам до серця!!! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Натури різні, п.Євгене, зустрічаються... І інколи межа і за-межа так важко розрізняється в деяких душах... А поезія - це ж своєрідний світ душі, вилитий в словесно-паперовій формі...******** Рада Вам... ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 25.03.2012 - 11:33
СЬОГОДНІ ХОЧЕТЬСЯ ПРОЦИТУВАТИ САКРАМЕНТАЛЬНІ СЛОВА ЛЕСІ УКРАЇНКИ:Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що, болить?» — мене питали, Але я не признавалась — Я була малою горда,— Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма,— Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись. http://dhost.info/newbabilon/poetry/newbabilon.html Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба КОНСУЕЛО...Таких щирих сердець, як Ваше, не так вже й багато у нашому стрімкоплинному світі... Щаслива Вас зустріти... А за цитування неперевершеної ПОЕТЕСИ - дяка окрема і уклін доземний! Вразлива, 25.03.2012 - 11:32
Як завжди гарні і дуже вірні рядочки,Лесю! Обов*зково потрібно десь зустрітися на каві!!!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За доброкоментування - щира дяка... А кава... то я тільки за! Затишної Вам неділеньки... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Таню, що завітали і що розгледіли... Щасти Вам!
оптимист, 25.03.2012 - 11:16
Ти не зважай... Навчи себе сміятись,Посіявши печаль в надій росі... бо щоб зустрітись треба розставатись... хоть біль таку витримують не всі... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... Та скільки ж сили додає та мука,Що мацає очима білий світ! Вже протягає серце теплі руки До тих садів, де постелився цвіт... ************ Оптимісте, Ваші відвідини - свято до душі... Щиро дякую Вам!!! |
|
|