Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Медуниця: Вздовж білої стіни - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Апрельский, 21.04.2012 - 23:16
Хороший человек, хорошая прогулка, хорошее дерево не могут "надоесть"... Оля, могу только предположить, что в силу праздничности дней не в силах вразумительно дать комент. Посему целиком, имхо, с учётом всего нижесказанного:Вздовж білої стіни мого кохання, Де кожен крок дзвінкий, але непевний, Бо ти не знаєш, що тебе чекає, Але ти йдеш і шлях твій недаремний. Там кожна зустріч перша і остання. Там дерево зростає ясеневе... Вздовж білої стіни мого кохання... Вздовж білої стіни мого мовчання... Над нами - вічне - в гіацинтах небо. Нам слів... Нам слів уже давно не треба, Бо в світі є, існує Боже слово і Божа мудрість - ніжна і сувора... Вздовж білої стіни мого мовчання... Вздовж білої стіни мого чекання... Вузьким провулком ми йдемо до Брами. Хто цим шляхом ітиме разом з нами Вздовж білої стіни?.. Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Огромное спасибо, Саша!"Стих успешно изменен" Ваш вариант - очень!!!!! Мне радостно, что теперь к моей "белой стене" и Вы причастны... ...если бы еще и в реале... Апрельский! С Маем!!! Апрельский, 20.04.2012 - 00:53
Относительно собственного "з.ы." Всё-таки, заморочил сам себя. Уже написал раз ответ, но комп глюкнул и всё стёр. Точку после "остання". А после "ясеневе" многоточие.
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саша!Вам еще моя "белая стена" не надоела? (это в том смысле, что я Вам чрезвычайно благодарна за терпение) Вздовж білої стіни мого кохання, Де кожен крок дзвінкий, але непевний, Бо ти не знаєш, що тебе чекає, Але ти йдеш і шлях твій недаремний. Там кожна зустріч перша і остання. Там дерево зростає ясеневе.. Вздовж білої стіни мого кохання... Вздовж білої стіни мого мовчання... Над нами - вічне - в гіацинтах небо. Нам слів... Нам слів уже давно не треба, Бо в світі є, існує Боже слово і Божа мудрість - ніжна і сувора... Вздовж білої стіни мого мовчання... Вздовж білої стіни мого чекання... Вузьким провулком ми йдемо до Брами. Хто цим шляхом ітиме разом з нами Вздовж білої стіни?.. Апрельский, 20.04.2012 - 00:49
Вздовж білої стіни мого кохання,Де кожен крок дзвінкий, але непевний, Бо ти не знаєш, що тебе чекає, Але ти йдеш і шлях твій недаремний. Там кожна зустріч перша і остання. Там дерево зростає ясеневе... Вздовж білої стіни мого кохання... Вздовж білої стіни мого мовчання... Над нами - вічне - в гіацинтах небо. Нам слів... Нам слів уже давно не треба, Бо в світі є, існує Боже слово і Божа мудрість - ніжна і сувора... Оль, предполагал вот так. Рефрен - как лейтмотив стихо. Как бы не привязан к сюжету, но необходим в контексте. Кстати, "вертикально вдоль стены вверх" - это природно. Откровения нет. К тому же по стихо читатель следует за ЛГ вдоль (горизонтально), "Де кожен крок..." и "Але ти йдеш і шлях твій..." з.ы. лучше бы в такой разбивке после "ясеневе" оставить точку. Апрельский, 12.04.2012 - 00:07
Как минимум с разбивкой строк и со знаками препинания нужно что-то делать. Мне непонятен образ дерева, которое растёт вдоль стены. Хоть как пра-дерево, хоть как архетип. Деревья - понятно, но одно дерево...И далее тоже самое: божья мудрость вдоль стены - для меня непонятна. Ибо она, мудрость, везде и внутри нас особенно... После "ясеневе" и после "сувора" просто необходимы многоточия. А затем просится пробел между строками, седьмые строки строф отделять, как минимум. Свести повторяющиеся строки вместе, чтобы получилось хотя бы графическое отделение. Как некая констатация факта, повествования... Там дерево зростає ясеневе... Вздовж білої стіни мого кохання... Вздовж білої стіни мого мовчання... Над нами - вічне - в гіацинтах небо. И ниже аналогично. Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваши "непонятности" поняты, приняты. Работаем:Вздовж білої стіни мого кохання, Де кожен крок дзвінкий, але непевний, Бо ти не знаєш, що тебе чекає, Але ти йдеш і шлях твій недаремний. Там кожна зустріч перша і остання... Там дерево зростає ясеневе.. Вздовж білої стіни мого кохання... Вздовж білої стіни мого мовчання... Над нами - вічне - в гіацинтах небо. Нам слів... Нам слів уже давно не треба, Бо в світі є, існує Боже слово і Божа мудрість - ніжна і сувора... Вздовж білої стіни мого мовчання... Вздовж білої стіни мого чекання... Вузьким провулком ми йдемо до Брами. Хто цим шляхом ітиме разом з нами Вздовж білої стіни?.. Так? Саша! На счет дерева мне, наверное, сложно объяснять, но ведь может же расти дерево вертикально вдоль стены вверх? Или я "запуталась" в наречиях? Спасибо за мудрость внутри нас. Валя Савелюк, 09.04.2012 - 09:03
Вздовж білої стіни мого кохання... мовчання... і чекання... -- тут сказано більше, чим сказано...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Валю!Дуже вдячна! Мазур Наталя, 08.04.2012 - 19:27
Зайшла вчора, почитала, вирішила ще раз заглянути. Та сьогодні, прочитавши "Браму" все стало на свої місця!Добре, Олю, зуміли переплести і те, що бачиться, і те що відчувається, і те, чого бажається. Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі! Мені приємно, що " все стало на свої місця!"! Дякую, що читаєте і розумієте. І Вам здійсненя!!! alla.megel, 08.04.2012 - 16:10
Олю, нічого не скажу. Просто заберу і любитиму. У самісіньке серце... так буває зі справжньою поезією.
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Алусю!Мені важко це пояснити, але я іноді подумки спілкуюся з Вами. (Взагалі це дивні речі, як можна відчувати через інтернет, через екран людину, яку ніколи не бачив у реальному житті???) Десь у Ваших коментарях з"являлися ненароком улюблені мною: "Солодка Даруся", "Оскар і рожева пані", Заповіт Матері Терези... Ми просто з Вами говоримо однією мовою... Наталя Данилюк, 08.04.2012 - 00:06
Гарний і цікавий образ білої стіни кохання,чекання і мовчання. Глибокий роздум.
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба пухнаста квіточко!За Ваші роздуми, читання, сприйняття, і за цю білу чисту квітку! З Вербною Неділею Вас! http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328608 *****, 07.04.2012 - 23:51
ааа... ясень Іггдрасіль - Світове Дерево? я про своє...якщо не знаєш, почитай... і тоді твій вірш тобі зовсім по-іншому прочитається! я про своє подумала, бо у тебе інша система образів... але таке, буває, випадково накотить... Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... система образів... навіть подумати не могла, що у мене є "система"...я як акын: "о чем вижу, о том и пою." Або "що відчуваю - про те і співаю". Безсистемно... А те, що ясень Іггдрасіль - для мене "біла пляма" - це Ти вірно відчула. Можливо, тому що дерева у моєму житті були не міфічні, а реальні - доторкнутися, обійняти, притулитися, відчути тепло... Добре, що тепер є інтернет, один "тиць" - і тобі все на (блюдці) екрані - зтирай свої "білі плями". Наталю! Посилання на свою "БРАМУ" я Тобі не даю. Я знаю, що Ти її і так прочитаєш. І вірю, що Ти б зрозуміла цей вірш і без прикріплених до нього фотографій, на "найстаршій" з яких дивом збереглося квітневе віття неіснуючого тепер (а може й існуючого) ясеня. З Вербною Неділею Тебе! Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю!Це такі "сходинки росту": кохання-чекання-мовчання... я виклала цей вірш для того, щоб було зрозуміле те, що я викладу завтра вранці. Ну, звісно, для тих, хто читає... А дерева ясеневого того вже давно нема... Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ксю! Зі святом Тебе! З Вербною Неділею! http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328608 Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328608 |
|
|