Головний персонаж нехай біжить по місту, бо навіщо йому сидіти дома, позначу його Z, його швидкисть 10 км на годину, очі зелені та хижі, волося 18 см ( той переломний момент, коли бабусі перестають визначати, хлопчик чи дівчинка), каштанове, густе та жирне (його мили три дні назад, Z не винен, що воно швидко жирніє і він помиє його потім, зараз інші проблеми), одяг: чорний светр закриваючий сідниці,коротка бура куртка не закрита на замок, темні джинси, коричневі гади на вісім дирок. Бігти можна по двум причинам: від чогось та до чогось - наш герой побіжить від...від чудовиська, Невідомого Хтось, і його можуть наздогнати. Z цілеспрямовоно біжить перестрибуючи бардюри і йому щастить, він пробіг ціле місто, цілий день не спиняючись и не уповільнюючись, правда марно, чудовисько теж не уповільнювалось (мабуть займалось спортом та вело здоровий образ життя у вільний від роботи час). Отож, Z та клята тварюка бігли, пейзаж змінився з урбаністичного на помираючі темно-зелені терни та бідні на листя дерева, чутна учнівся задишка та сміх Невідомого (відчуває наближення перемоги). Хто має чорні очі, голова блискуче вибрита, видно не гарні зуби у крові (мабуть ясна кровоточать), одяг чорний та завелий на нього та брудний (явно часто займається спортом). Z розриває кожну перешкоду на дорозі своїми руками, які вже по локоть у крові (не дуже акуратний цей Z, впринципі можна булоб інколи і обігати перешкоди), він не сповільнюєтся, не за якої умови він не сповільниться (звичайно, якщо не помре,бідолаха). Бачачи, що жертва веде себе не андекватно Невідомий Хтось вирішив з ним заговорити, щоб трошки заспокої.
Невідомий Хтось: Привіт, як справи?
Z: ...
Невідомий: Нечемно не відповідати, коли до тебе звертають.
Z: Пррр...віт.
Невідомий: Ти що зранку не снідав?
Z: Що тобі треба? - квапливо, несповільнюючись каже біженець.
Невідомий: Невідомий Хтось (поважно). Я хочу тебе з'їсти.
Z: Навіщо?
Невідомий: У всіх є свої потреби, щоб існувати, моя потреба з'їсти тебе тимпаче так я рятую світ. Пожираючи тобі подібних я зменшую ваші потреби, а то ви зажралися (дивиться на Z зверхньо та нахабно колупаючись зірваною гілочкою в зубах).
Z: Чому я?
Невідомий: Ви це ви, а ти, бо ти и не тіки ти, а і вони, тіки по різному, я занадто зайнятий щоб пояснювати.
Z: А якщо я зменшу свої потреби, то ти мене не з'їси?
Невідомий: З'їм, а потім зменшиш.
Z: ...я жити хочу (тихо).
Невідомий: Тому я тебе і з'їм.
Z: Всі жити хочуть, не вже всіх їсти?
Невідомий: Не всі, тих хто задоволений існуванням я не їм, вони мені не цікаві.
Z: Ну...хто ж...ти?
Невідомий: Просто Хтось, хто їсть дорослих дітей.
Біжать далі...
цей Хтось - цілковита алегорія і у кожного вона своя
Samar Obrin, мабуть, просто не усвідомив, що людині властиво бігати "від чогось та до чогось"
здається, що біжить він від себе і місто лише є наступною алегорією
головний персонаж не задоволений своїм існуванням
робити кроки до усвідомлення так важливо
мені дуже подобається.
як завжди
Samar Obrin, бо якби я не знала, що у нього довге волосся і гади на вісім дірок, то не факт, що продовжила б читати )
і сенс я тут для себе таки знайшла.
сподобалось.
Уявна одиниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00