На вікно промінь сонця лягає,
Теплий вітер фіранку гойдає,
На подушці волосся розсипане сяє.
Красний день, він щось напророчить -
І теплом по щоці, відкриваєш очі.
Посміхнись!..Хай дарунком це буде
І надією світлою людям.
Роздавай доброту поділом
Я б для всіх сонця прихилила.
Посміхнись!..Роздуми за плечі
Залиши в них холодний вечір.
В темну ніч пригорни подушку
Й посміхнись, як своїй подружці.
У вікно ранок - гілкою по шибці,
Ніжний дотик руки на твоїм обличчі.
Промінь сонця теплом залоскоче,
Розлучатись у сні так не хочеш.
Усміхнись!.. Сон розтанув...
Ти всміхнулась!?
Я ДІЙСНО УСМІХНУЛАСЯ!
ВЖЕ КІЛЬКА ВІРШІВ СЬОГОДНІ ПРОМІНЧИКАМИ ЗАСЯЯЛИ - ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО СКОРО У ВІРШАХ БУДЕ МОРЕ СОНЦЯ І МИ ЗІГРІЄМО ЗАХОЛОЛІ ДУШІ, НАПОВНИМО СЕРЦЕ БАЖАННЯМ ЖИТИ, ВІРШУВАТИ І ДОБРО ТВОРИТИ!
Вразлива відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так Олю! Ще вчора холод і оголені дерева,
Сьогодні сонячно- зазеленіло навкруги.
Так і емоції людські.Хіба їм так багато треба?Тепла усмішка,потиск дружньої руки,то є ключі до людської душі.
пригорну подушку, йак подружку... forever alone!
