Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Мов журавлі… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Михайло Плосковітов, 29.04.2012 - 09:14
П'янкі сади аж гнуться від розмаю,Аж доторкають спраглої землі... Вони, мов гнізда, віддано чекають, Із того світу рідних журавлів. тут зайві слова Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Михайлику! Сумна тема і болюча...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Писалося від душі... Дякую,Наталочко!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...в наших серцях... Дякую щиро!
Ninel`, 27.04.2012 - 10:55
дуууууууже ...Наталочко,при читанні до мурашок по тілу... http://www.stihi.ru/pics/2010/08/20/5960.jpg Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Яка прекрасна світлина... Журавлі у надвечір'ї...Дякую,Ніночко!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за співпереживання!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І земля їм пухом-жертвам отруйного атома...
Окрилена, 26.04.2012 - 21:42
Які влучно, Наталю, в образах побудованих на контрасті Ви показали біль зраненої Землі...І як же так .... квітує все навколо - радіти б і дякувати за таку благодать... а от необачність людська до чого призвела... Горе з розуму Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Горе з розуму...Інакше й не назовеш таку амбітність і легковажність невиправдану...Дякую Вам,Наталочко,за співпереживання!
Копачівна, 26.04.2012 - 21:12
А який неймовірний урожай був у 86-му! Та після цього: "І так оту колиску туга мучить,Що у дворі затихла дітвора..." А народжувати нам не давали... Дякую за пам"ять, яка промовляє з Ваших високих рядків Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Жахлива трагедія забрала не лише тих,хто жив,але й тих,хто іще не народився-їх просто вирвали з утроби матерів... Читала Ваші щемливі вірші про Чорнобильську трагедію і була дуже зворушена...
Валя Савелюк, 26.04.2012 - 19:35
геніальний вірш... це найсильніша і найлюдяніша, найтрагічніша поетична робота на тему нинішню з усього, що я до сих пір читала...Колише вітер гойдалку скрипучу, Що вже від часу мохом поросла... П'янкі сади аж гнуться від розмаю, Аж доторкають спраглої землі... Вони, мов гнізда, віддано чекають, Із того світу рідних журавлів... -- геніально... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валю,за такий теплий коментар! Зазвичай рідко пишу лірику на громадянську тематику,але дві теми-Чорнобиля і голодомору-мене завжди дуже хвилюють... Приємно,що цим віршем вдалося зачепити струни Вашої душі...
Віталій Назарук, 26.04.2012 - 18:59
Господи, чому ті, яким потрібно вклонитися - мовчать... Я стаю перед цими людьми на коліна і дякую за своє життя!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Подвиг тих людей дійсно безцінний.Адже вони знали,на який страшний ризик йшли.А вдома на них чекали матері,дружини і діти...Це великий героїзм в ім'я життя українського людства.Дякую Вам,Вітю,за Ваше щире і людяне серце!
АнГеЛіНа, 26.04.2012 - 18:51
Чорний чорнобиль залишив по собі пустку... Це трагічно...Дуже щемливий вірш! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мертве місто-привид...Наслідок людської безвіповідальності...Тисячі скалічених життів і доль...Дякую тобі,моя Пташечко,за співпереживання!
Віктор Фінковський, 26.04.2012 - 18:16
І з-поміж гілля зиркаютьхатини, Крізь биті шибки дихаючи в світ, Чи хтось з рідні додому не прилине, Чи не торнеться до німих воріт. Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Стільки хат осиротіло після тієї жахливої трагедії...Німа пустка... Дякую,що читаєте! Завжди Вам рада,Вікторе!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 26.04.2012 - 17:53
В ЗАДУМІ ГОЛОВУ СХИЛЯЄМО,ВСІХ ТИХ ЗАГИБЛИХ МИ НЕ ЗНАЄМО, АЛЕ ВШАНОВУЄМО ЇХ ЩОРІЧНО, І ЖИТИ ЇМ У ПАМ‘ЯТІ НАРОДУ ВІЧНО! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,люба Олю! Чимало людей,які були ліквідаторами на ЧАЕС після жахливого вибуху,пожертвували своїм життям і здоров'ям задля порятунку свого народу.Деякі з них ще й досі боряться з важкими недугами,спричиненими наслідками ліквідації...Отак іноді доводиться принести в жертву власне життя,щоб врятувати людство...Це великий подвиг і ми повинні пам'ятати про нього.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,пані Галино:природа знову буяє,а трагічно обірвані людські життя вже не розквітнуть... Дякую Вам сердечно! Рада Вас бачити!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Таню! Наш обов'язок-пам'ятати і застерегти майбутні покоління.Це дійсно масштабна трагедія і ми ще довго розгрібатимемо її жахливі наслідки...
|
|
|