Давай, помовчимо сьогодні!
Нехай за нас говорить тіло!
Торкання рук палка безодня,
Спочатку - ніжно і несміло.
Плечей округлість і вуста вологі,
І найніжніший тіла оксамит,
І перса, наче горбики пологі.
В твоїх очах бажання вже горить.
Торкаєшся так трепетно і ніжно,
Та пристрасті вже наступає шал.
І сокровенне ти найшов не спішно.
Вогонь вже насолоди запалав.
І жодних зайвих слів тоді не треба,
Коли є в пристрасті сплетіння тіл.
Все красномовніше покаже зваба
І від кохання неминучий хміль.
Ех, Еротулька, Еротулька.
Цікаво написано: у всьому вірші ніби все робиться не поспішно, ніби розтягується час (ніби ти знущаєшся з нього): "..Спочатку - ніжно і несміло...", ".....І сокровенне ти найшов не спішно..."
Дуже ...... романтично, гарно, ніжно..... захоплює подих
Рижулька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спешка нужна только при ловле блох. А в такі моменти неспішність тільки підсилює бажання.