3
Іванко ж – знову до загалу:
Казав і мАлим, і старцЯм
що як засуне в носа палець -
почує кожного мерця.
А як засуне два (аж страшно) –
То може він в єдину мить
Життя всім фраєрам покращить,
А гаманці – ослобонить.
Дізналося шановне панство:
Вночі, на цвинтарі – бував,
Але - займався мертвознавством,
А зовсім не шапки збивав.
Одної ночі на погості
сидів і колупав у носі,
аж раптом, як сильніш встромив,
найближчий мрець заговорив !
Той мрець і був старим ГетьмАном.
Від нього й відомо Івану,
де старий Гетьман у хліву
сховав гетьмАнську булаву.
Пішли мершій усі до хліву,
і там Іванко наш кмітливий
напоказ довго ривсь в гівні -
та булави немає, ні...
Нарешті, утомившись наче,
Іван і каже: „Не гетьмаче
це діло – ритись у лайні.
Там булава лежить, це точно,
а хто знайде її мені -
лишу живим і непорочним”.
Послухавши таку розмову,
взяв наймудріший старець слово,
і, хоч тряслася голова,
сказав він мудрії слова:
„Допоки, хлопці, не мерці ми,
зробімо все конституційно.
Щоб якусь дурість не утнуть,
зберем Конституційний Суд”.
Після ції промови палкой
тих козаків, кого не жалко,
зібрали і закрили в льох
і кажуть: „Вирішіть проблему,
бо вийде, що Іванко – лох -
так ми вас, може, й не знайдемо,
загубитеся раптом тут,
а ви ж тепер – Найвищий Суд”.
Тут „судді” розпочали жваво
читати Магдебурзьке право,
і конституцію учить
що Пилип Орлик настрочив.
Читали, потім пили пиво,
затім – сивуху, вже квапливо,
бо зрозуміли: на тверезу
таку протирічиву тезу
їм ні за що не побороть,
щоби дурницю не впороть.
Тут найп*яниший із козаків,
що вже валявся на канапі
і майже схожий був на трупа –
кричить: „Та ну йо, хлопці, в дупу!
давай уявим, що натрапив,
скажІм, в законах Хамурапі
я на закон, що Гетьман новий
назначить може булавою
дрючка, чи камінь, що захоче,
тоді й управимось до ночі.
Хто потім зможе, вашу мать,
оту грубезну ахінею,
отой клинОпис прочитать
і упіймати нас з брехнею ??
А нам із вами – честь і слава,
і ордени Магістрів Права,
а головне – що нас „знайдуть”,
а не „забудуть” просто тут”.
а головне – що нас „знайдуть”,
а не „забудуть” просто тут”.--- МАБУТЬ ОЦЕ І СУТЬ...
Rukosh відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Тетяно !
Саме так вони і чинять.
Мені ще подобаються рядки "а хто знайде її мені - лишу живим і непорочним", здається, влучно вийшло.
"Папєрєднікі" вимушені були з усіма домовлятись, чимось жертвувати, а ці хлопці, як Аль-Капоне, роблять "пропозицію, від якої не відмовляються": робіть як сказано, і ми залишимо вам життя, а можливо і бізнес, якщо ділитимитеся".
і регочу як всі я над усім й з усього
з причини й без причин, аж до судоми,
в істериці здригаюсь на підлозі.
смішне мені усе -
минуле, сьогодення і прийдешнє!
сміюсь над часом, виміром буття!
хай Всесвіт чує!..
але йому усе до тулумбаса!
і з того я ще більше регочу!
.....а після цьої казки, взагалі, не можу зупинити свій регіт над нашою дійсністю. дякую, Rukoch, розвеселив ти мене на довго
Rukosh відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Був радий підняти Вам настрій.
Нажаль, кращих приводів для сміху не придумується...
Ось такі в мене емоції
пишите смішно
а плакати хочеться, не перестаючи
хоча не бачу довкола покидьків комуняцьких,хтось (багато) у нас уже ніяк не вийде з минулого
покидьки - новітні,
та історія повторюється, ходить по колу
гарно пишете 5555
Rukosh відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00