Життям промокла вся осика. Дощем? Та ні, природи лиш життям. Шумить від вітру ніжна й дика. Листки мов сотні срібних плям. І розмовляє. - Ні, то шелест, Він лине наче тихий ніжний спів. Хіба не чуєш її трепет - Якщо не знаєш пісні слів. 21.05.2012
ID: 339318 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 23.05.2012 12:48:55 © дата внесення змiн: 23.05.2012 12:48:55 автор: Андрій Гагін
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie