Глава 1
Історія нам подає багато прикладів: великих полководців, що вигравали численні битви;державних діячів,що ставали до влади в найскрутніший час для свого народу;геніїв мистецтва що залишили нам величезну культурну спадщину. Але вона подає нам також і ту на перший погляд не значну річ котра впливала на них всіх – це їхні відносини до релігії. Звичайно можна сказати – ну яке відношення має якась релігія до певної історичної особи. Зовсім ніякого. Однак це далеко не так. Релігія це один із факторів що впливає на розвиток людини.
Це бачили ще в стародавні часи перші жреці. За допомогою певних сприятливих умов вони нав’язували людині думку про якесь божество що живе десь далеко але може допомогти у її справах, божество як істоту набагато сильнішу від самої людин і котра володіє світом та всіма природними явищами.
Пізніше щоб задобрити це видумане божество людям внушали іншу думку – думку що «воно» потребує жертви - певних дій від людини чи навіть людської смерті. І людина радо не радо але була змушена погодитись на все лише щоби сили природи були до не прихильні.
Так почали поширюватися різні так звані культи. Потім все це почало переростати в більш складніші відносини між людиною і божеством або радше жрецем.
Ми знаємо що перші люди хоронили своїх померлих(навіть неадентальці). В людей починає складатися уявлення про так зване потойбіччя. Наші предки твердо вірили що після смерті їх буде чекати життя у іншому світі – світі богів. І взалежності від того як ти прожив своє життя тут – таку ти отримаєш нагороду на тому, іншому світі.
Окремі з перших людей, ті котрі більше почали досліджувати навколишній світ і отримували певні уявлення про нього, швидко доходили до розуміння що ніякого божества нема. Всіх вигаданих богів вони не шанували і не збиралися їм поклонятися. Однак була і сіра маса котра йшла за тим що скажуть інші. Власне з них і формуються перші послідовники і вперті захисники релігій. Для них поняття божества асоціюється із самою сутністю людини або і її потребою в спілкуванні.
Люди котрі намагалися нав’язати свою думку іншим говорили проте, що якесь певне божество дозволяє їм і тільки їм говорити із собою (дало певні знання чи наділило силою ) і цим самим дає можливість іншим прийняти його через посередництво даних осіб. Цей не хитрий план досить гарно спрацьовував і люди почали тягтися до так званих жреців цілими товпами. Звичайно що кожен хотів забезпечити собі вдале полювання,добру долю чи скажемо ще чогось іншого. Так і починали створюватися свого роду різні вірування, починали появлятися релігійні структури, зі спільними,об’єднуючими центральними фігурами божеств.
Стародавні Єгиптяни будували свою релігію на вірі в загробне життя. Ну скажемо так нічого поганого – але ця віра створювала цілі системи котрі експлуатували маси людей для будівництва пірамід. Тим самим стає зрозумілим той факт чому в усі подальші часи всі володарі будуть опиратися саме на релігію а не скажімо економіку чи військову силу. Тому що саме релігія робить людину настільки не вільною що та навіть не може до кінця цього усвідомити. Однак вернімось до єгиптян. Їхні усипальниці були схожі швидше на спочивальні кімнати а ніж на останнє спочинкові місце,місце поховання.
Іншим прикладом були стародавні греки. Вони розширили настільки свої уявлення про божества що дійшли можна сказати до певного абсурду. Для них люди і боги ставали подібними. Окремі герої, царі, правителі, воїни отримували від богів певну частину їхньої сили що піднімало їх на одне місце із богами. Тоді постає питання – а де ж тоді вони, ті герої(геркулес, тесей, ахілл) і чому вони не є живими зараз? Чи може вони сидять десь на олімпі? Або може втекли ще далі від ока людини? – та зовсім ні! Їх не має і не могло бути.
Як історичні особи вони жили в певний час, свою епоху. Однак треба сказати що це по – перше було давно а по – друге те що вони не мали ніякої над людської сили. Їх сила поляга в їхній сміливості, певному кращому орієнтуванні на окремих речах але це не несло нічого божественного. Тобто людина мала якісь певні здібності у військовому мистецтві, добре розбиралась у політиці свого періоду – однак не треба робити з неї надприродну істоту. В таком разі в наш час треба кожного другого проголошувати божеством. Смішно правда!
Однак повернемось до стародавніх народів і їхніх вірувань. Всі народи на початковому етапі свого релігійного сприйняття віри не лише в існування якихось так божеств але й у те що є ще й потойбічний світ. І цей світ є чимось скривленим від нашого світу. Головно ці думки були у класичних народів – фінікійців, єгиптян, греків і пізніше римлян. Думка про те що у майбутньому людина буде жити краще ростила в людині віру в божества(особливо ті котрі відповідальні за потойбіччя – аїд, осіріс)
Віра в те, що божество може допомогти людині або зашкодити породжувала цілу і дуже складну систему обрядів, складних ритуалів, дій що мали на меті задобрити божество. Звичайно що логіки в тому ніякої не було. Ну яке відношення має скажемо дощ до того що людина буде щось там собі шептати. Звичайно що ніякого. Випадання дощу це радше природна потреба вологості і залежність від кліматичного поясу ,наявності річок чи озер в місцевості. Однак первісна людина цього ніяк не могла пояснити чи зрозуміти і тому пояснювала це у свій примітивний спосіб. Звичайно що разом із її поясненням вирстало і число божків у яких вона свято вірила як і також в те, що її життя залежить від їхньої волі чи настрою.
В цей же час починають формуватися спеціальні групи людей що стають відповідальними за правильне принесення жертви, дотримання ритуалів тощо. Вони стають ніби посередниками між людиною і певним божеством. Так з окремих дій народжується ціла система культів, вірувань, обрядів.
Окремішні невинні вірування починають перестати у складну форму релігійних відносин. Людина прагне задобрити божество підлаштувати природу до своїх потреб, робить крок що його називаємо – стрибком еволюції. Вона досить швидко змінює свою думку. Якщо її далекі родичі австралопітеки чи неадентальці боялися грому, блискавки чи інших природних явищ що були їм не зрозумілими – то тепер homo sapiens сприймає це як вияв могутності богів, котрим вона поклонятиметься, котрих можна задобрити ,прикликати на допомогу в потрібний час і котрі її оберігатимуть. Таким чином починається складний процес відносин між людиною і природою або радше між людиною і божеством. Це породжує в людях з однієї сторони страх а з іншої впевненість. Якщо мисливець виконає який певний ритуал чи обряд то божество допоможе йому на полюванні чи в поході. З початку жертви приносили в капищах таких собі природних храмах інакше кажучи у будь – якому місці. Згадаймо хоча б Авраама і його принесення жертви на горі. Маємо капища котрі викопують зараз на території України. Тобто не було якогось конкретного місця поклоніння. Чому? Тому, що первісна людина вела кочовий спосіб життя і не мала постійного місця перебування. Ми маємо багато знайдених місць – стоянок первісних людей. Ці тимчасові житла служили лише для сховку від дощу, холоду і голоду на короткий період часу.
Пройшли сотні тисяч років перш ніж наші предки почали осідати і будувати житла. (одним із перших поселень на території України було поселення біля селища Трипілля приблизно 10 тис. років тому).
Як бачимо людина долала доволі складний процес процес еволюції: від мавпоподібних істот до сучасної людини. Разом із тим змінювалось і її уявлення про навколишній світ.
Разом із культурою, родинними відносинами приходь і релігія. Уже перші уявлення пор богів (фетишизм, тотемізм) а приходить більш зближене уявлення про божество як про особу.
Починаються побудови храмів а також в цей час починає встановлюватись каста жерців,людей що дивилися за храмом, виконували певні ритуали, «спілкуватися із богами»
Ще до нині на далекому півночі шамани використовують галюциногенні корінці або гриби після прийняття котрих людина впадає в транс. Звичайно що можна взяти із обкуреного планом чи іншим наркотиком?- та власне нічого! Вони можуть нести різні нісенітниці лише але не можуть об’єктивно думати (в мене є дуже великий сумнів чи вони взагалі можуть після прийняття таких речовин щось думати)
Одурманюючи мозок людини наркотик діє і на її підсвідомість. Так починають зявлятися перед людиною, в такому стані, різні істоти, духи, боги тощо.
А все це є лише плодом галюциногенних препаратів які використовує шаман.
Якщо на самому початку «віра» дозволяла кожному звертатись до божества то вже із настанням доби осілості починає себе проявляти інша тенденція. Починають находитись люди котрі є схильними до різного роду психічних відхилень(ось чому багато з того що говорили жреці було зовсім не зрозуміле для людей). Інакше кажучи – багато серед служителів культів страждали різними психічними захворюваннями(манії, шизофренія…).
Однак людина у розвитку релігії пішла трохи далі. Кожна людина хоче знати своє майбутнє. Це питання непокоїло її настільки, що вона була ладна за будь – яку ціну дізнатись що буде далі(згадаймо хоча б біблійну історію про царя Савла що визвав дух Самуїла). Так зявляються ще одні провідники релігійності – передвісники або пророки.ці люди за часту говорили події що мали би статися.
Ми ще до не давна стикалися із людьми що говорили мовляв «за гріхи воно так сталося» . цих людей свого часу вважали як святих і завжди до них зверталися за порадами у вирішенні важливих справ. Згадаймо історію Русі – князь Олександр перед битвою на Куликовому полі приїздив до до такого святця – Сергія Радонежського, щоби той благословив його на війну.
Проте разом із зміною способу життя приходить і зміна погляду на релігію. Окремі правителі починають усвідомлювати що за допомогою релігії можна утримувати у покорі цілий народ. Проходив довгий період і люди починали вшановувати свого вождя як воплочене божество. На самому початку, згідно історії це постало в Єгипті а потім поширилось і серед інших правителів стародавнього світу.
Тепер правитель ставав центром, об’єднувачем людей тим – хто виношував в своїй особі щось що було священе(в біблії є згадка: що коли до молодого Давида прийшло два генерали колишнього Саулового війська і сказали що вони знищили останнього із претендентів на трон – Давид наказав їх вбити бо вони мовляв пролили священну кров)
Бути помазаним на царя означало те саме що бути сином бога, тобто тим кого боялися, кого шанували і чия влада і слова були законом для всіх. Так починалася формуватись інституція царської влади. Багато царів, князів і навіть вельмож вигадували своє коріння десь від якогось бога чи богині. Наприклад Юлій Цезар вважав що йог рід походить від Афродити (Венери) – богині кохання.
Проте говорячи про стародавні релігії треба сказати що вони поділялися на два види: політеїстичні і монотеїстичні. Себто ті що поклонялися багатьом божествам(греки, фінікійці) і ті, котрі визнавали лише одне божество як найвищу і наймогутнішу силу що здатна творити(юдеї). Власне найяскравішим представником монотеїзму був Ізраїльський народ що проживав на території сучасної Палестини. Саме про нього піде подальша мова.
Глава 2
Виникнення Ізраїльського народу як і будь – якого іншого народу було досить простим в той час. Приблизно 2000 тисячі років тому один із князьків месопотамії вирішив покинути свою територію і шукати кращої долі( так принаймі говориться в біблійних текстах). Після довгих блукань він дійшов Ханаанської землі і там осів. Ця, добре відома навіть малим дітям, легенда насправді показує як встановлювався новий народ.
Якщо уважно розглянути історію Юдейського народу – то не знайдемо нічого нового чого б ми не могли не побачити у формуванні інших народів того часу. Однак окрім загальних рис: згуртування навколо сильного вождя, одна спільна ідея, пошук кращих земель є ще одна – річ. На перший погляд може і не надто замітна проте відіграла значну роль. Треба визнати що власне за допомогою цієї речі з невеликого племені на чолі з Авраамом перетворився могутній народ. Це не що інше як релігія – віра в одного бога. Їхній монотеїзм базувався на вшановуванні лише одного божества Ел (Елогім) котре представлялося як єдиний і справжній бог що панує над цілим світом і тримає у своїй владі все живе. Це заставляло їх ставитися з презирством до всіх інших релігійних ввірувань і тих народів що вшановували багатьох богів.
Юдейський бог виступає як всесильний творець – пантократор. Саме він із власної волі вибрав собі цей народ і захотів йому допомагати але при умові що той буде вшановувати його як свого єдиного бога.
Звичайно важко зараз уявити собі яке було те перше уявлення про бога серед юдеїв. В самій біблії ми маємо мало описів того уявлення. Зрештою й сама біблія не є до кінця об’єктивною книгою а радше лише історією «вибраного народу». Отже вона представляє одну із багатьох версій «походження всього» і людей загалом. Звичайно вона подає нам певні факти , події ,окремих людей. Одначе не можна спиратися лише на них. Власне біблія лише подає можливість прослідкувати як в простому первісному племені зароджується щось , що буде пізніше критерієм розвитку суспільства, його прогресу і розвитку.
Читаючи цю книгу у нас виникають питання6як Авраам будучи одним із вождів арамейських племен міг знати про одного бога коли всі поклонялися багатьом? яким було це обявлення і чи було взагалі? Адже навіть будучи вже далеко пізніше сформованим народом і «сини Ізраїля» не залишали поклоніння своїм богам. Цей факт може вказувати радше нате що віра в одного бога(монотеїзм) була сформована штучно і накинута з гори. Інакше кажучи виходить що сам Авраам видумав її для того щоб обєднати як найбільше людей біля себе. Для чого йому це було потрібно? – все досить просто. В той час можна сказати що від кількості «голів» у клані залежало чи зможе він в потрібний момент протистояти в якийсь сутичці із сусідній племенем. В той час війни в головному велися між племенами за кращий грунт і воду а це означало – вижити або померти.
Існує також і інша версія, котра на мою думку зацікавила б радше тих хто вивчає різні надприродні прояви або як ми ще любимо повторювати так зване НЛО. Ским говорив Авррам? Сам із собою?- тоді він був просто шизофреником. Не дуже схоже щоб психічно хворий зміг обєднати довкола себе народ! Може з богом ? тоді хто був цей «бог»?
Можна сказати що це був хтось - хто був набагато сильнішим і розумнішим за тогочасних людей. Ми маємо певні таки відомості в Єгипті. На малюнках в гробницях фараонів є багато зображень що нагадують щось на шкалт космічного літака. В латинській Америці теж знаходять велику кількість малюнків не земного походження. З гадки НЛО в Китаю, Індії,Японії та по багатьох інших країнах. Якщо прибульці вторбувалися в ці культури то чому б їм було не взяти в обробку і арамейське плем’я? ким були ті три мужі що гостювали в Авраама? Хто знищив Содому, Гомору та інші міста? Вияв божої сили чи може прояви сторження інших, позаземних цивілізацій? Ці питання заводили багатьох в глухий кут.багато хто робив якісь висновки що призводили до переслідування «вибраного» народу. Однак треба що стає зрозумілим той факт що людина переходить від простого розуміння релігії і віри в цілому до більш складних форм.
Не треба однак забувати і того, що люди в 4-5 тисяч років назад сприймали за правдиве будь – яке твердження відносно тих речей що були поза їхнім розумінням. Власне на цьому грунті і виростали різні релігії і культи. Згадаймо принаймні хоча б середньовіччя – коли люди були без грамотні і церква могла маніпулювати ними в свою користь. І лише з початком зацікавлення наукою почався справжній прогрес людства. Щось подібне було і в той час. Людина античних часів була готова вірити в будь – що, що становило дя неї непізнаність.
Серед багатьох стародавніх лідерів зокрема і серед біблійних. Зокрема розглядаючи особу Мойсея. Єгипецький принц котрий очолив «вихід» семітських та залишків гіксконських племен з Єгипецької держави. Він будучи принцом звичайно мав виховання(як на той час) що дозволило йому використовувати це в подальшому, особливому під час бродіння пустелею. Хід по пустині можна розцінювати не лише як « кару Господню» але як справжній і добре продуманий до всіх деталей військовий маневр. Саме так маневром і то не аби яким. Я не побоюсь цього слова тому, що роздумуючи над тим вчинком можна побачити справжню причину сорокарічного блукання ізраїльтян пустинею. За сорок років Мойсей створив із колишніх рабів хоробрих воїнів. Однак залишається питання чому в пустиню?
Найперше це треба згадати те – що він сам свого часу втікав у пустиню від переслідувань свого «дідуся» - фараона. Перебуваючи на вигнанні він зблизився із місцевими племенами. Мойсей навіть одружився із дочкою місцевого князька. Це в подальшому дало йому змогу краще пізнати природу пустелі – всі її так звані плюси і мінуси. Проживши певний час в пустелі і добре вивчивши життя і місцеві звичаї він повернувся до Єгипту. Тут Мойсей зближається із керівниками семітських племен що жили на той час в неволі. Це приблизний час правління фараона Рамзеса ІІ – наймогутнішого серед владик долини Нілу. Це був час розквіту Єгипецького царства. І як не дивно в цей час починається «вихід». Мойсей зразу ж стає на чолі цього «руху за визволення». Він об’єднує навколо себе всі дрібні угрупування у єдиний народ. Утворюється сила – що можливо й могла б військово протистояти Єгипетському війську.
Він нещадно використовує різні природні катаклізми виголошуючи що то є – кара божа. Власно цим він і починає впроваджувати новий культ, нового бога, нову релігію. Народ йому повірив як «божому посланцеві», бачачи в ньому не лише політичного лідера але радше посланця богів. Все це створює серед народу образ Мойсея як що говорив із живим божеством і має якісь магічні здібності.
Глава 3
В той же самий час на берегах Середземного моря утворюються багато різних царств, князівств, держав. Найбільш відомою була нам доля грецьких царств, де на зміну ахейцям приходять напівдикі дорійці. Це створювало нову але не лише релігію але й культуру, пізніше буде називатися античною культурою. Одним із головних чинників які вливали на цю культуру теж була релігія. Греки а пізніше і римляни вірили у багатьох богів(на відміну від Ізраїльського народу). В подальшому це позначиться і на політиці. Особливо варто звернути увагу що майже кожне місто мало свого бога – покровителя.(що є в дещо зміненому вигляді і у християнстві в культі святих). Дещо пізніше складеться пантеон – себто певна кількість богів котрих вшановували в усіх місцевостях. Це зумовлювало таку собі певну хоча єдності між грецькими державами ніколи не було. Треба згадати також і те що в час коли проводились Олімпійські ігри присвячені в честь верховного бога Зевса – то всі військові дії припинялися.
Всі на перший погляд прості релігійні вірування людини творили культуру світового масштабу.
В добу римського панування релігія стояла на службу державі. Імператор Октавіан встановив закон за яким всі народи, що були підкореними можуть визнавати своїх богів при умові що вони вшановуватимуть імператора як бога і приноситимуть йому жертви.
Все то воно досить переконливо, але чому ні слова про Україну, хіба не в нас знаходиться кам"яна брила діаметром в три кілометри, на якій написано найдревнішими письменами історію за двадцять тисяч років, чи нас "тілько нагнали татарам на пашу?"
Ruslan B. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хочете сказати що перед нашим предками були на землі ще якісь цивілізації?... так я таке чув але ..воно якось надто дивно звучить адже для того хто хоче прославитись чим-небудь ніщо не стає на перешкоді створити туку брилу! ... таких випадків в історії є багато ..і в нашій теж ..нажаль ... а що до України то треба визнати те, що найперші цивілізації зароджувались на території близького сходу в китаю і латинський америці ... ми нажаль не входимо в число тих хто є їхнім прямим нащадко м...однак дякую за Вашу думку...
