Колись вкраїнці гнули спину
Вдома на польських паничів,
Тепер з торбами на чужину
Рушають з батьківських дворів!
Принижено жінки працюють,
А гірше - честь десь продають,-
Отак родини і годують,
Отак покірними стають...
Я розумію - жити треба,-
Одвіт державним це мужам,
Тоді, навіщо незалежність,
І що дала вона всім нам?..
Дала нам волю,бідність в долі,
Життя жебрацьке,- хіба, ні?..
Не йдуть десь діточки до школи,
Їм за одіж - сльози рясні...
Зате чиїсь, на "Мерседесі",
На "Вольво" їдуть по знання,?-
Коли ж то Правди крига скресне,
Й відлине злоби вороння?!.
Коли у краї, де рожденні
Не впроголодь ми станем жить,
І нагодуєм всіх нужденних,
І солідарність забринить?!.
О, українці, браття мої -
За своє будьмо голосні,
Ще чумаки зі свого поля
Привезуть нам надій пісні!..
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339383 теж такі думки приходять.
