Любила тебе, любила мабуть!
Та сталося так! Тому все забудь!
Так, може й було… Але того нема!
Зима, надійшла в моє серце. Зима!
Сама я лишилась у тиші нічній
І спокій ніхто не підтримає мі!
Ні, не одна і не на самоті!
Лишилась сама. Сама у житті!
І болем гірким обпеклася навік.
Я вірю, можливо мине йому лік,
І час обертає події навзнак…
Можливо пробачу! Можливо, що так!
Любитиму знову, чекатиму… Вмить
Розтану в розмові, душа защемить.
Вернуся! Впаду на коліна! Схилюсь!
А потім, слізьми навкруги розіллюсь!
Змочу сіллю сліз шовкову траву.
Продовжу життя їй - сама оживу!