Дивися. Зал уже розходиться.
Чи встигнеш - виходом на біс?
Усе розписано, як водиться.
Із Піднебесся - тільки вниз.
Ковтай вогонь невпалих сліз.
І на одному напівподисі -
манірно-зболений каприз -
униз...
Давно розібрано мости -
пробач. Немає що палити.
Немов прокляття марноти -
дивися! Знов настало літо.
Коли захочеться піти -
один лиш крок іще ступити,
немов у сні, несамовито,
у невагомість з висоти -
лети...
2011.
