Чистий аркуш паперу лежить на столі.
В голові - повний хаос думок.
А душа десь мандрує в якійсь пустоті,
А хотіла злетіть до зірок.
Ти пішов в далечінь по пустинних шляхах,
Не закрутить любові нас вир.
Та повернешся, знаю! у моїх рядках.
А поки що... ще чистий папір.
я сніжана люблю володю .а коли я повз нього іду
він робить вигляд ніби мене не помічає . я думаю що він мене колись помітить мене і прийде скаже я тебе кохаю .виходь за мене заміж
Рижулька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми вибираєм, нас вибирають - як воно часто не співпадає... Дай Боже, щоб у Вас все співпало і було, як найкраще.
Ось він лежить, але до себе кличе.
Він витримає все, і стиль, і почерк, і манеру.
До нього тягнуться митці і ті, хто просто пише.
Він владу матиме над всім -
Спочатку чистий лист паперу.
Дякую за співдумку.
Рижулька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цікавий вірш, цікава ідея.... Але деякі слова не сподобались - в цбому контерсті звучать вони не поетично. Я маю на увазі, що краще вживати слова: "порожнеча, а не "пустота", "злетіти, а не "злетіть".
Рижулька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00