Тебе кохаю – приховати важко,
Та я і не приховую цього́.
Так ніжно називав мене ти “пташка”,
У вирій лину погляду твого́.
Ті очі, наче зорі у пітьмі,
Незмінно світять – вогники надії.
“Мій ангелочок” ти казав мені.
Крильми кохання огортаю мрії.
Нашу історію почнем спочатку,
Нехай не буде смутку і жалю.
Так лагідно казав мені “дівчатко”.
Тебе кохаю вірно і люблю!