Рожеві стіни в чорних плямах.
Неначе серце в дрібних шрамах
Природа у віконних рамах,
І всі думки десь там у хмарах.
Горять ще іскри у очах,
Летять думки в сумних рядках
І поцілунком на устах,
Згоряють у твоїх світах.
І змішуючи чорне з білим.
І твою правду, і мою брехню,
Ти так хотіла жити тлінним,
Та не згоряю’ чим люблю.
Ми помираєм методично .
Притоптуючи пил бажань
І забуваємось вже звично.
Поринувши у вир блукань…
Так часто ти приходиш в мої сни
Малюючи мені нові морщини.
Так часто я прошу не приходи
Малюючи в душі нові крижини
В простого щастя, легкі кроки.
Тяжкі бувають від життя уроки.
І пролетять юнацькі роки
І проминуть усі заскоки…
гарно... і дуже знайомо
