Із ночі чорної до світла, мов той метелик швидко лину, але спиняє скло зловісне, тепер, мабуть, я тут і згину. Це світло моє - ти єдина, а скло - відчуженість твоя, і якщо б'ючись, я загину, то лише з думкой - ти моя.
ID: 350092 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 13.07.2012 13:37:53 © дата внесення змiн: 13.07.2012 13:38:07 автор: Skifius
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie