Не впасти лицем в багно, не зірватись з земної осі,
Не забути латаних відчаєм, знаних аж до оскоми.
Лиш деякі все одно прагнуть бути такими, як всі.
З нами якось по-іншому. Нам лишилось збагнути хто ми.
Знайти розпорошене, знести данину Землі,
Вмитися тишею, зліпити із крові й поту.
Або гостем непрошеним раптом піти на зліт,
Щоб зробитися ближчим до розуміння хто ти.