Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: СКАЖИ І МОВ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Зеновій Винничук, 16.08.2012 - 21:34
і будутьна іншій тій Землі, під Небом іншим - люди у злагоді і мирі жи-... усе живе плекати й берегти, бо в кожнім прояві Життя іКрасоти: суть - Ти... Сильно, правдиво,боляче... Ольга Струтинська, 06.08.2012 - 21:19
ЗАХОПЛЮЮСЬ І ВКЛОНЯЮСЯ НИЗЕНЬКО-НИЗЕНЬКО за мужність , за благородство душі.дякую.
морський лев, 06.08.2012 - 18:11
велика сила у Ваших словах Валю. так надихає! і вірші у Вас дуже цікаві. а цей, то вже й не знаю як назвати. це не вірш, це вже за межею якогось віршотворення. ну дуже мені близьке!!! це стан душі!!!
Тамара Шкіндер, 05.08.2012 - 14:51
Так молитвно, щиро, з великою любов"я і...великим болем!!! Вражає!!!
Окрилена, 05.08.2012 - 10:13
Так мовить серце, правдою жахає, й не кожен хоче знати... Хоча знає Щиро і боляче!!! Леся Геник, 04.08.2012 - 20:42
Твір просто вражає своєю об"ємністю! Своєю сильною думкою і силою тієї думки! Молитовна жага - жага бути, мати право бути... Бракне слів, Валю... А образи - несподівані і такі влучно-точні, і такі неймовірно глибокі... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Лесю, дякую Вам на кожнім Вашім слові! завжди чекаю на враження Ваші, як на голос з Неба... "мы так близки, что слов не нужно..." але коли слова -- то й зовсім добре на серці... Наталя Данилюк, 04.08.2012 - 19:05
Мороз по шкірі...Правдиво.І страшно...Що вже казати про чужих,якщо свої скуповують ліси цілими плантаціями і виставляють охорону,щоб людям-зась!Скоро не можна буде до лісу сходити по гриби чи ягоди.Травитимуть собаками,відстрілюватимуть,як дичину.Актуально про наболіле. Така прониклива молитва Ваша-серце щемить.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"свої", люба Наталю, то такі самі чужі... спішать увірвати й загородити... якщо якесь жадібно-злостиве єство додумається повітря приватизувати -- я чужим повітрям дихати не зможу, хоч як би розум і не доводив, що таке привласнення -- бридка і брутальна умовність... ох, луги мої, луги мої... некошені і мезозойські, Божі... де подіти себе без них... озеро моє смарагдово-джерельне... вже й на березі мого озера виразка з"явилася -- розливайку поставили... музика реве, п"янь під вербами гидить... мат стоїть коромислом... тільки рано-вранці туди вже йду -- поки відсипАються любителі відпочити на природі "після вчорашнього"...ось скоро осінь -- зникнуть... але цей "генделик" на березі -- початок кінця... скоро почнуть будувати і обгороджувати... піду в гори... хоч і там, кажете Ви, вже все прихоплено... небо! нам залишається тільки Небо... дуже мінорно вийшло, тому -- є в нас надія -- Бог! Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...остання надія "мовчазних ягнят"... Бог наш -- з нами!дякую, пане Ігорю, за візит і "підсвітку" суті... Валентина Володина, 04.08.2012 - 16:15
Добрий заклик до молитви!І я все відчуваю і про це пишу - "Байка про ворогів".
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
відчуваємо і бачимо, бо вміємо бачити наперед... отак зараз завойовують -- без бою... доларом і євро, і рублем... і гривнею... не мечем беруть, а підлістю і підступністю... чи може отаке тривати довго?.. дякую Вам за співзвучання, пані Валентино... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та хай заступиться за нас Бог наш люблячий і пронесе мимо чашу сю... хай мине вона нас.. і землю нашу... або хай мовить... дякую, пане Олександре! хотілось би, щоб це була тільки уява поетична хвороблива, а не передбачення... хоча, що вже тут передбачати -- процес триває... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий пане Василю...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
страшно... це -- останнє і найстрашніше! павутиння... неволя духу... радію, що мені вже скоро ДОДОМУ... не так довго серед огорож і мурів чужим повітрям дихати доведеться... а тим, хто за нами?.. може, приймуть якось... прийняли ж там, звідки все це суне... а Бог творив світ для всіх... а люди -- заздрощ і жадоба!.. давно... буде нове небо і нова земля... паралельні.. для людей -- дітей Божих... буде Перехід... і скоро... |
|
|