Колись давно.
Як ше не було землі.
Був тільки Бог.
І ми, його віддані слуги.
Я пам"ятаю!
Тебе, та ми тоді...
Були він-вона.
Без ознак статті.
І хто ми?!
І що любов?!
Якщо ми не ті,
Якщо ми не як всі.
Я питав в Батька,
За що гонять голубих?
За що пала Содома,
Якщо ми без органів полових.
Джесус, заледве щось там пояснив...
Та що казати, якщо Він сам,
Тут на землі жінку полюбив...
Тепер ми тут,
Павші з Раю.
Едем там,
Та я тебе шукаю!
Я думав ти жінка,
Але ти чоловік!
Як тепер нам бути,
Якщо наші почуття - це гріх?
Колись давно...
Як заки створили море, зорі.
Була Любов! Та князь тьми...
Створив брехню та потопив душі...
І був Фауст. Був Алхімік.
Був Доріан, та Лоліта...
Була Маргарита...
І Майстер з нею був...
Хто ви? Павші, звідки?
Для чого послані?
Коли Кінець?
Що з нами буде, якщо ми
Любили один одного,
Але ти не жінка, а чоловік?