А ті люди творили пісні,
а пісні ті творили людей.
Хто - у мирі, а хто - у війні,
хто - за віру, а хто - без ідей.
А те сонце світило усім,
день новий наставав знов і знов.
А ніхто ще зійти не зумів
з тої стежки, якою ішов.
Де добро, а де зло? - всі віки.
Там - руїни, а там - перший цвіт.
Йдуть у світ неспокійні думки,
але він не міняється, світ.
Теплим літом у сяйві степів
ще сильніші душі відчуття.
І лунає над всім пташки спів
про безпристрасну правду життя.