До сну вкладається
гілок склепіння, що звисло,
вмліло в яблучнім убранні.
Й гаряче, сильне сонячне
прощання вмива його,
розчісує несміло.
Красніються, пишняться
та регочуть, яблучні
личка в буйнім хризоліті,
і сонечко цілує їх досхочу,
мов діток рідних,
наймиліших в світі.